Навіщо Гурульову ТЯЗ на Роботине

Депутат Держдуми генерал Гурульов 29 серпня, обговорюючи у пропагандиста Соловйова фактичний провал окупантів на Запорізькому напрямку, запропонував застосувати на цьому «ідеальному місці» тактичну ядерну зброю (ТЯЗ).

НАСПРАВДІ, якщо Гурульов гадає, що ТЯЗ, застосоване проти українців, омине своїми наслідками росіян, які перебувають буквально поруч, то це, насамперед, каже про розумовий рівень путінських генералів. По-друге, якщо вкидуються такі пропозиції, то в Росії усвідомлюють, що дійсно ховається за «незначущістю» Роботиного.

По-третє, таким чином підкреслюється нездатність РОА протиставити контрнаступальним діям ЗСУ щось більш суттєве, ніж загрозу застосування ТЯЗ.

По-четверте, це вчергове доводить, з якою легкістю у РФ  розмахують «ядерною палицею».

По-п’яте, треба бути готовим, що тепер, при втраті чергового «незначущого» українського населеного пункту, в Москві  неодмінно будуть лякати ядерною зброєю.

З початку повномасштабного вторгнення таке було вже не раз. (І не тільки стосовно України, а й щодо Польщі). І повторюватиметься знову – у міру просування Сил оборони. Чим більше успіхів – тим більше ядерних «ударів» від різноманітних соловйових треба чекати.  

«Южмаш наш»: у РФ не приховують «визвольних» планів

Цікаво й уточнення Гурульова, що «наявними силами після такого тактичного ядерного удару війська Росії зможуть «звільнити» Запорізьку та Дніпропетровську області».

29 серпня очільник партії «Справедлива Росія» Миронов, як повідомляється, відвідав тимчасово окуповану частину Запорізької області, де заявив, що «під контроль Росії мають перейти міста Херсон та Запоріжжя, а також Одеська, Миколаївська та Харківська області».

НАСПРАВДІ, нічого нового. Географія російських зазіхань (не тільки та, що «закріплена в конституції РФ») нікого вже не дивує.

Тому має бути чітко зрозуміло, що коли офіційна Москва каже про «готовність до переговорів з урахуванням нинішніх реалій на землі», то йдеться про «реалії», які сягають до «Южмаш наш» і далі.

Водночас перевіряється міцність Києва та західних партнерів заявами на кшталт: «Москва вивчає способи досягти цілей СВО в Україні не лише на полі бою…».

Отже «географічно-дипломатична» риторика із перманентними ядерними «ударами» від Гурульова, Соловйова, Кисельова, Караганова й т.д. фактично не залишає шансів на переговори з Москвою. Тільки тотальна поразка окупантів примусить їх до миру на умовах Києва та цивілізованого світу. 

А вони (на відміну від мінливих російських «реалій на землі» та не менш мінливих «цілей СВО») окреслені раз і назавжди – геть за міжнародно визнані кордони України.

Історія Івана Ісика – як доказ злочину «русича» Петровського

Втрату Роботиного пропаганда виправдовує тим, що цього успіху ЗСУ досягнули завдяки «м’ясному штурму», який, мовляв, неодмінно призведе до подальшої тотальної мобілізації в Україні.

І в цьому контексті знову почали лунати заклики до українських військовослужбовців «повернути зброю проти київського режиму або просто капітулювати перед військами РФ» (про це нещодавно заявила офіційний речник МЗС РФ Захарова). А 29 серпня росіяни запустили нову ІПсО для військових України на тему «останній шанс» зберегти життя.

Цікаво, що того ж дня депутат Держдуми Журавльов виклав фото з відомим російським неонацистом Яном Петровським. Зроблено воно в тоді ще окупованому Ізюмі.

НАСПРАВДІ, це означає, що заарештований у Фінляндії неонацист Петровський, який у складі ДШРГ «Русич» був на контракті у Кремля, може бути причетний до масових вбивств і страт мирного населення і в Ізюмі. Як відомо, тут після звільнення було знайдено сотні могил закатованих та розстріляних місцевих жителів, серед яких, наприклад, опинився відомий дитячий письменник Володимир Вакуленко.

З цього приводу варто згадати ще одну з жертв Петровського – вояка ЗСУ Івана Ісика, про жахливу смерть якого у полоні стало відомо ще 14 вересня 2014 року, але обставини якої знову набули резонансу після затримання Петровського.

Ресурс «Страчені на Донбасі: Факти катувань та вбивств на сході України» розповідає, що після потрапляння Івана в полон бойовики ДШРГ «Русич» (які вирізняються своєю схильністю до садизму), не надаючи жодної медичної допомоги та відмовивши у знеболювальних засобах і навіть у проханні дати воду, влаштували йому допит. Принижуючи та погрожуючи Івану розстрілом, примушували розмовляти російською, чинили психологічний тиск. Допит, який було знято на відео, можливо проводив Олексій Мільчаков. Серед катів Ісика був і Петровський. 

Але на цьому катування та знущання з Івана не припинилися. Надалі, під час перебування його у опіковому відділенні обласної клінічної лікарні в окупованому Луганську, британський псевдожурналіст Грем Філіпс записав 15-хвилинне відео допиту з Іваном, яке розповсюдили по проросійських каналах.

При цьому на попередньому відео (від Мільчакова) чітко видно, що взятий в полон Іван пересувається самостійно. Однак, коли через п’ять днів «інтерв’ю» з Іваном записував Філіпс, воїн вже ледь розмовляв, і в нього були опіки (як виявив пізніше розтин), понад 70% тіла.

Крім того, розтин показав, що внутрішні органи Івана були вирізані, а пізніше зашиті назад в його тіло. В горлі знайшли шматок українського прапора, а в шлунку – фрагменти мозку.

Батьки Івана вимагають, щоб справою про його катування та вбивство зайнявся Міжнародний кримінальний суд. У смерті сина вони звинувачують «Русичей» та Росію. Вони також наполягають на притягненні до відповідальності за порушення журналістської етики Грема Філіпса, який неодноразово проводив агресивні «інтервʼю» з важко пораненими полоненими українськими солдатами.

Історія Івана Ісика (крім того, що є доказом катувань та вбивств українців з боку, зокрема, Петровського) свідчить про справжнє ставлення окупантів до тих, хто потрапляє до них у полон. Тому піддаватися на ІПсОшні заклики до здачі в полон небезпечно для життя.

Путіну «б’ють» Leopardів, він чекає на такі ж «успіхи» з F-16

І наостанок про екіпаж танку «Альоша», який наразі перебуває у пропагандистських гастролях по всій Росії.  Після того, як їх прийняв Путін, «альоші» вже побували в Якутії, де розповіли про свої «успіхи» з ураження західної техніки ЗСУ. Наприклад, танків Leopard. 

НАСПРАВДІ, з початку контрнаступу підтверджено втрату Україною лише п’яти танків Leopard 2. Про це свідчать дані проєкту Oryx. Цю цифру називає й американський Forbes.

Серед знищених танків: дві машини Leopard 2 A4 і три Leopard 2 A6. У всіх п’яти випадках майже всі члени екіпажу змогли врятуватися перш ніж танк згорів або вибухнув.

Крім п’яти знищених Leopard, 10 зазнали пошкоджень. Підбиті танки відправляються на ремонт до Німеччини та Польщі, а потім повертаються на фронт.

А брехня в тому, що станом на 4 серпня МО РФ звітувало про знищення вже 25 танків Leopard.  Власне, щось подібне й прогнозував Центр стратегічних комунікацій, коли ще за два місяці до «переможних» реляцій Конашенкова, попереджав: Москва невдовзі «вбиватиме мільйони Leopardів». 

Після початку українського контрнаступу Путін неодноразово брехав про успішне знищення Leopard: «Не знаю, бачили, напевно, там, боєкомплекти всередині танків спрацьовують, усе розлітається в різні боки», — брехав він у середині червня.

Тепер, говорячи про майбутні поставки Україні F-16, Путін обіцяє, що вони «горітимуть» так само, як і Leopard. Отже, чекатиме таких само пропагандистських «успіхів» з американськими винищувачами, як і з німецькими танками.

Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Джерело