Був один чоловік-господар, що насадив виноградник.

Мт 21,33–42

Притчу про виноградник Ісус розповів під час Свого останнього перебування у єрусалимському храмі перед засудом і смертю на хресті. У ній Спаситель зобразив долю ізраїльського народу. Бог, як добрий Батько, вчинив його Своїм вибраним народом і дав йому закон та пастирів для спасіння. Ізраїль мав бути знаком Божого благословення для світу. Господь очікував від народу добрих плодів вірності, віри та любові, але слуги народу замінили вічні блага на тимчасові, заповіді на людські релігійні звичаї і замість любові принесли Богові плоди невірності та самолюбства.

Центральною постаттю в притчі є господар виноградника, який символізує Бога як доброго Батька. Постава господаря має послужити для нас прикладом дбання про освячення та спасіння ближніх, наближення Божого Царства до людей.

У притчі Ісус показує, що господар насадив добрий виноградник і зробив все необхідне для отримання плодів. Він забезпечив його потрійним захистом: зробив огорожу, вибудував башту, найняв робітників, щоб доглядали за виноградником і збирали з нього плоди. Це має помогти нам пізнати Бога й принести плоди цього пізнання: віри, вірності та любові.

Виноградником є наше життя. Бог дарував його нам і Він очікує, щоб ми правильно використали його, принесли плоди любові в різних життєвих станах вже тут, на землі, й колись у вічності. Через поведінку господаря Христос показує, як має виглядати наша людська й духовна праця. Спершу звернімо увагу на те, що Бог створив основу нашої подальшої праці: дарував нам життя й таланти, дає в користування світ із його дарами. Господь захищає нас у житті огорожею Божих заповідей, духовним чавилом, як джерелом сили, встановив для нас Святі Тайни, а орієнтиром на життєвій дорозі дав Євангеліє.

Людське життя подібне до рослини. Щоб вона принесла плоди, її потрібно посадити або посіяти насіння в землю. Також забезпечити вологу й тепло, аби рослина могла рости й розвиватися. Коли рослина почне рости, її потрібно доглядати: підживляти, очищати землю від бур’янів та захищати рослину від шкідників.

Щоб життя принесло добрі плоди для Бога та нас самих, придивімося уважніше, як виглядає праця у винограднику нашого життя. Основою, ґрунтом духовного життя є віра. Як часто підживляю, зміцнюю її корені молитвою та зігріваю теплом християнської ревності. Молитва та побожність механічна, лише з обов’язку, подібна до сухої землі та холоду, де ніщо не росте. Віру, надію, довіру та любов до Бога як корені зв’язку з Ним – джерелом життя, потрібно підживляти Божою правдою, Тайнами Сповіді та Причастя. Якщо рослину підживити, підлити водою лише раз чи два в році, то є сумніви, що вона вродить плоди.

Стовбуром чи виноградиною духовного життя є надія та довіра Христові – словам Його науки. Без надії й довіри Господу ми не отримаємо плодів покори й терпеливості, душевного спокою та радості. Виноградник духовного життя потрібно ще захистити огорожею вірності та виконання Божих заповідей від духовних шкідників – спокус та гріхів. Як кожна рослина тягнеться до тепла та світла сонця, так ми повинні керуватися в житті орієнтиром Божої волі, дивитися на все в житті й оцінювати з духовної вежі Божої правди.

Розповідають, що грецький мудрець у білий день вийшов із ліхтарем на ринок, де люди купували і продавали, і ходив з кінця в кінець, немовби чогось шукав. Цікаві люди, побачивши це, почали запитувати, чого він шукає. „Людину шукаю", – відповів мудрець. „Як то людину, – запитали його, – хіба ти не бачиш, скільки тут людей?" „Та це правда, – відповідав мудрець, – є багато тут таких, що виглядають, як люди, але я шукаю таких, що живуть, як люди".

Як виноградник господаря доглядали робітники, так і нам потрібно запросити у виноградник свого життя вірних помічників, якими є Святий Дух, Богородиця та святі, поради духовних отців. Якщо в такий спосіб сплануємо наше життя як співпрацю з Ісусом, то обов’язково отримаємо плоди благословення та любові. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

 

Джерело