Бог бо так полюбив світ, що дав Сина свого єдинородного.

Йо 3,13-17

Перед кожним важливим рішенням чи подією ми готуємося, щоб мати успіх чи радісно їх пережити. Так само Церква сьогодні приготовляє нас духовно до важливої події – Воздвиження чесного Хреста Господнього, яка становить таємницю нашого спасіння. Чим краще знаємо, розуміємо якусь річ чи подію, впевнено вирішуємо, спокійно переживаємо їх. Чим краще знаємо та розуміємо Божу правду, то глибше, більш радісно переживаємо її.

У неділю перед Воздвиженням читаємо Євангеліє про безмежну любов Бога, яку небесний Отець об’явив через Ісуса Христа. У ньому ми пізнаємо джерело любові, чим є Божа любов, а потім, у день свята, як вона проявилася. Любов Бога є жертовна. Він поділився з нами Своїм життям через Ісуса, щоб ми мали життя справжнє та вічне.

Кажуть святі, що коли розділити радість ближнього, то вона подвоюється. А коли розділимо смуток ближнього, то його стає на половину менше. Цю правду апостол Павло описав словами: ,,Більше щастя – давати, ніж брати” (Ді 20,35). А подібна до неї мудрість звучить так: ,,Бідні існують у світі тому, що багаті не діляться своїм достатком”.

Гарним прикладом жертовної любові є весілля в Кані Галилейській. На ньому були присутні Марія та Ісус із учнями. У певний момент Богородиця зауважила, що закінчилося вино. Як добра мати, Вона переживала за молодих та гостей і звернулася до Ісуса, щоб допоміг вирішити проблему. Діва Марія першою перейнялася проблемою вина на весіллі, не була байдужою до неї, а зробила, що могла.

Так само Ісус не відсторонився від проблеми молодих – браку вина, а допоміг їм, проявив любов. Він наказав слугам наповнити посудини водою, а потім перемінив її у найкраще вино. Тим самим зберіг радість весілля та присутніх гостей.

В автомобільну аварію потрапила сім'я з чотирьох осіб. Батько, мати і двоє дітей: близнюки хлопчик і дівчинка. Більше за всіх постраждала дівчинка. Мати, батько і її брат майже не постраждали – подряпини та гематоми. У дівчинки переломи, тупі травми, рвані рани й велика втрата крові.

Аналіз крові дочки показав, що у неї третя позитивна група крові, якої в лікарні тоді не було. Терміново зробили аналіз крові батьків. У батька – друга, у матері – четверта. Згадали про брата-близнюка, у нього, звичайно, третя. Лікар підійшов до брата й сказав: – Твоя сестричка сильно постраждала. – Так, я знаю, – хлопчик схлипував і потирав очі кулачком. – Ти хочеш її врятувати? – запитав лікар. Тоді ми повинні взяти у тебе кров для неї.

Хлопчик перестав плакати, подивився навколо, важко задихав і кивнув головою згоду. Син глибоко зітхнув і потягнувся до матері попрощатися. – Я люблю тебе мамо! Ти найкраща! – промовив він. Потім, до батька: – І тебе, тату, люблю. Дякую за велосипед.

Після операції лікар побачив, що маленький герой лежав на ліжку під ковдрою. Медсестра Світлана залишила його відпочити після забору крові. Лікар підійшов до нього. – Де Катя? – запитав хлопчик. – Вона спить. З нею все буде добре. Ти врятував її. – А коли я помру? – перепитав син. – Ну … дуже не скоро, коли будеш зовсім старенький. Хлопчик думав, що помре після того, як у нього візьмуть кров. Тому він прощався з батьками. Був упевнений, що загине. Він жертвував життям заради сестри й вчинив справжній подвиг любові.

Отож, коли ми пізнаємо і зрозуміємо, якою є правдива любов, яке добро вона приносить, тоді зможемо проявити її в житті та показати плоди любові. Звільнимо життя від смутку й наповнимо його радістю. Амінь. 

о. Михайло Чижович, редемпторист

 

Джерело