Настоятель храму святих Ольги і Єлизавети отець Іван Галімурка на своїй сторінці у фейсбуці поділився спогадами про час виходу Української Греко-Католицької Церкви з підпілля та участь духівництва і молодих семінаристів у цих процесах.

Покоління приходять і відходять, а історія залишається. Героїчна історія нашої Української Греко-Католицької Церкви є особливим доказом людської віри у Божу могутність і потужною Божою відповіддю на людську вірність.

Події 1989-90 років були особливими, адже Церква виходила з підпілля. Ми, тодішні семінаристи, намагалися бути в центрі усіх подій. Їх апогеєм став кількасот тисячний похід греко-католиків від Порохової вежі до собору св. Юра у вересні 1989 року.

Підпільний період в житті нашої Церкви є особливою сторінкою у її бутті. Відходять у кращий світ останні представники підпільного періоду нашої Церкви, які вистояли у цих непростих обставинах. Відходять знані і незнані герої… Господь же знає усіх поіменно, адже це – Його Церква, якій Він дав запевнення: «Я з вами по всі дні аж до кінця віку» (Мт.28,20).

Нам же це належить розуміти: З нами – БОГ! А Бог не може бути переможеним…

Завтра, 29 вересня, минає 36 років від дня переставлення до вічності Високопреосвященного Архиєпископа і Митрополита Володимира Стернюка, під проводом якого Церква вийшла на свободу, і з благословення якого я отримав Таїнство священства. Прослав, Господи, Свого слугу на Небесному Престолі…

Сьогодні ж накочуються надзвичайно приємні спогади про тодішні події. А вони були буремними і надзвичайно цікавими. Зрозуміло, що вже не повернуться ніколи. На жаль… А може – на щастя?…

Дві світлини з подій тодішнього «золотого» вересня напевно багатьом із нас пригадають ці події. Так наша Церква йшла до свого Воскресіння.

Сльози на очах…

Джерело