Того часу один законник підвівся і сказав, випробовуючи Ісуса: «Учи­телю, що маю зробити, аби осяг­ну­ти вічне життя?» Він же відповів йому: «Що в Законі написано? Як читаєш?» 

 Той у відповідь сказав: «Люби Гос­пода Бога свого всім серцем сво­їм, і всією душею своєю, і всією си­лою своєю, і всією думкою своєю, і ближнього свого, як самого себе». Сказав же йому: «Правильно ти відповів. Роби це — і житимеш!» А той, бажаючи виправдати себе, запитав Ісуса: «А хто є моїм ближ­­нім?» У відповідь Ісус промовив: «Один чоловік ішов з Єрусалима в Єрихон і потрапив до рук розбійників, які його пограбували й завдали йому ран, та відійшли, залишивши його ледь живим. Та випадково тією дорогою проходив один свя­щеник і, побачивши його, обминув; так само і левит, прийшовши на те місце, поглянув — і оминув. А якийсь самарянин, проходячи, підійшов до нього і, побачивши, змилосердився. Він підійшов, перев’язав його рани, поливши на них олії та вина, посадив його на худобину, привіз до постоялого двору й подбав про нього. А другого дня, вийняв два динарії, дав власникові господи та сказав: “Подбай про нього, а якщо більше витратиш, то віддам тобі, коли повертатимуся”. Кого з цих трьох ти вважаєш ближнім тому, який попався роз­бій­никам?» Він відповів: «Того, хто змило­сер­див­ся над ним!» Тож сказав йому Ісус: «Іди і ти чини так само».

Джерело