Продовження. Поч. у №2.

Папа БенедиктXVI головними екологічними завданнями церкви визначає відновлення первісних стосунків людини з Богом; формування чесноти віри; глибокої духовності та високої моральності. Усе це комплексно становить специфічну «екологію людини», невід’ємну й значущу частину «екології довкілля»[див.9, №51]. Натхненні вірою в Бога, свідомі відповідальності за Господнє творіння— природу, християни повинні мудро й раціонально використовувати її ресурси.

Особливу увагу у своєму соціально-екологічному вченні БенедиктXVI надає тісному взаємозв’язкові між збереженням створіння й утриманням миру між народами. У посланні «Якщо хочеш плекати мир— оберігай створіння», приуроченому до Всесвітнього дня миру (1січня 2010року), він констатує: нищення довкілля та відсутність доступу до природних ресурсів призводять до соціальних конфліктів[див. 10, № 4]. Отже, щоб побудувати світ, у якому панує мир, кожна людина повинна усвідомити й виконати свій обов’язок — «захищати природу та навколишнє середовище»[там само, №14].

Також з-поміж екологічно орієнтованих соціальних документів церкви варто вирізнити експертну оцінку сучасної екологічної кризи під назвою «Кліматичні зміни: центральний пункт глобальної, інтергенераційної та екологічної справедливості», яку здійснила комісія із суспільних питань Німецької єпископської конференції[див.12]. Уже у вступній частині документа кардинал Карл Леман, голова Німецької єпископської конференції, констатує: негайно потрібно робити все для збереження кліматичної рівноваги та зменшення негативних наслідків кліматичних змін. Усі, а особливо відповідальні та повноважні особи в церкві й державі, повинні зробити свій внесок у цю справу, а одним із мотиваційних факторів має стати комплексне розуміння вимог справедливості до жертв кліматичних змін та майбутніх поколінь і почуття солідарності[див.там само, с.9].

Документ містить багато чітких вимог, виконання яких обов’язкове для збереження планети Земля, яку Бог зробив нашим домом, довірив нам. Передовсім ідеться про гостру потребу у відповідній орієнтації політики окремих держав та світової спільноти загалом, а також всеохопної екологічної освіти, яка б допомогла усвідомити відповідальність кожного за стан довкілля й дала знання про конкретні можливості та механізми його збереження на побутовому рівні[див.там само, с.46–50].

Стратегічне завдання церкви в справі охорони природи німецькі єпископи вбачають насамперед у реалізації практичних заходів, як-то запуск екологічних проєктів, наприклад із заощадження енергії чи застосування альтернативних джерел, які стали б викликом і добрим прикладом для держави та суспільства[див.там само, с.61]. Водночас найважливішим екологічним завданням церкви залишається душпастирська діяльність, спрямована на формування усвідомлення потреби відповідального ставлення до довкілля й розуміння, що це є свідченням віри християнина в Бога Творця[див. там само, с.64].

Далі буде

Д-р Володимир ШЕРЕМЕТА,
доцент Івано-Франківської Теологічної академії,
керівник Бюро Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ із питань екології

Джерело