29–30 липня 2023 року в Крехівському василіянському монастирі Святого Миколая відбувся відпуст із нагоди вшанування чудотворної ікони Божої Матері[1].

Святкування розпочали процесійною ходою до лісового джерела неподалік від монастиря та урочистим водосвяттям. Після цього на Побійній горі о.Роман Мельник ЧСВВ, соцій новіціяту, провів хресну дорогу. По завершенню цієї молитви на відпустовому майдані відбулася велика вечірня з литією. Очолював богослужіння о.Йоан Школик ЧСВВ, співали брати семінаристи.

Після вечірні учасники свята урочистою процесією перенесли чудотворну ікону Пресвятої Богородиці на відпустову площу та встановили її над головним престолом.

Далі відбулася Божественна літургія, очолював її о.Теодозій Янків ЧСВВ, вислужений протоігумен провінції Найсвятішого Спасителя в Україні, перший після виходу з підпілля ігумен Крехівсього монастиря та магістр новиків.

У проповіді він наголосив на ролі ікон Пресвятої Богородиці й святителя Миколая для монастиря: їхня поява осяяла радістю й новим сенсом життя ченців, вони почали палкіше молитися, завзятіше працювати й навчатися; також з’являлося дедалі більше покликань. І нині присутність цих образів надихає й зміцнює тих, хто живе і трудиться тут, тих, хто приходить відновити душевні сили, шукає допомоги.

Вечірню урочисту програму продовжили молебнем до Божої Матері (служив о.Віктор Батіг ЧСВВ, духівник), адорацією Найсвятіших Тайн (здійснив о.Филип Блажкевич ЧСВВ, економ монастиря, разом зі спільнотою «Друзі Бога»). Нічні чуванння в храмі очолював о.Павло Долішній ЧСВВ.

Ранок 30 липня почався утренею й акафістом до Богородиці на відпустовій площі й літургією в мурованому храмі.

Архиєрейську Божественну літургію цього дня очолював владика Михаїл Колтун, єпископ Сокальсько-Жовківський. Йому співслужили отці Йоан Школик ЧСВВ, протоігумен провінції Найсвятішого Спасителя; Веніамин Чернега ЧСВВ, провінційний вікарій та економ, намісник Львівського монастиря; Володимир Маланюк ЧСВВ, магістр новіціяту та ігумен Крехівського монастиря; Пантелеймон Трофімов ЧСВВ, ректор ВІФБС, ігумен Брюховицького монастиря; Павло Федусів ЧСВВ, радник протоігумена, ігумен Золочівського монастиря; Микола Шикітка, парох с.Підгайчики, і численне духівництво.

У проповіді владика Михаїл заохочував довіритись Богу й Пречистій Діві Марії, а також наголосив на важливості молитви й прощення: вони є ефективною формою боротьби проти зла, а в контексті воєнного сьогодення їх можна розглядати як духовну збою. Ці слова ґрунтуються на досвіді спілкування єпископа з військовиками, що захищають Україну від російських загарбників (він – головний капелан Української греко-католицької церкви). Також владика звернув увагу на приклад віри й відповідальності за спасіння світу, який дає нам Богородиця. Свого часу Вона виявила смирення й покору перед Божою волею, прийняла надважливу місію й виконала її, хоч довелося немислиму побачити жорстокість, зазнати невимовного болю. Вона взяла на себе все без нарікань – заради життя, заради світу. І ми повинні зробити те саме для України. Перемога прямо залежить від зусиль кожного з нас, від здатності працювати й жертвувати, боротися у фізичному й духовному планах. Пресвята Діва Марія з нами на цьому шляху, тож треба йти, щоб стати свідками сили віри, щоб зрештою здобути перемогу.

Під час Божественної літургії ченці Йосафат Надич ЧСВВ, Ілля Шикітка ЧСВВ та Іларіон Смуток ЧСВВ склали урочисту професію довічних обітниць й остаточно приєдналися до Чину Святого Василія Великого. Також владика уділив дияконські свячення Тарасові Филистину, який священнодіятиме в Сокальсько-Жовківській єпархії УГКЦ.

Насамкінець до вірних із подячним словом звернулися о.Йоан Школик ЧСВВ, о.Володимир Маланюк ЧСВВ; бр.Ілля Шикітка й нововисвячений о.д.Тарас Филистин.

На святі були присутні вельмишановні Павло Бакунець, народний депутат України від місцевого виборчого округу, та Олег Вольський, міський голова Жовкви. Вони привітали владику Михаїла з тридцятиліттям єпископського служіння.

Наприкінці святкувань преосвященний владика вділив присутнім повний відпуст та поблагословив свяченою водою.

[1] Наприкінці XVІІ століття єпископ Йосиф Шумлянський проголосив ікону чудотворною. Підставою для цього стали численні свідчення про зцілення після молитов перед нею, також сам єпископ удостоївся побачити сльози на лику Пречистої Діви.

Джерело