Порятунок від Матері Божої з Ченстохови

Це було десь у середині вісімдесятих. Одного дня до мене підійшла моя працівниця й зі сльозами на очах розповіла про те, що її сина Романа призвали до армії й послали в Афганістан, де саме точилася війна. Він служив водієм «Камаза», перевозив продукти харчування, і щодня на дорогах на нього чигала небезпека. Сердешна жінка не знаходила собі місця від хвилювання за сина. Я думав, чим можу допомогти їй та хлопцеві, і згадав, що в моєму записнику лежить маленька іконка Ченстоховської Матері Божої. Віддав образок співробітниці, пояснив його значення й порадив першим же листом надіслати синові. Вона так і зробила. Роман отримав листа й іконку, сховав її під плафоном у кабіні свого «Камаза».

А через два місяці отримали новину: Романові дали відпустку на п’ятдесят днів. Причина – важке отруєння водою: напилися з товаришем із гірського джерела. Біди не очікували, бо завжди тут зупинялися, щоб освіжитися, але того разу вода виявилася отруєною. Приятель не витримав – помер, Роман же довго перебував у тяжкому стані, але вижив. Після лікування його відпустили додому на реабілітацію, а потім перевели в іншу частину, де він і закінчив свою службу.

Згодом стало відомо, що іконка під плафоном врятувала ще одне життя. На той «Камаз» водієм призначили хлопця із Сокальщини. Роман листувався з ним і в одному з листів розповів про оберіг, схований у кабіні автомобіля, про те, як просив у Богородиці захисту вранці перед виїздом, як напився з отруєного джерела й вижив. Він порадив товаришеві пам’ятати про цей образок і щоразу перед рейсом молитися до Матері Божої.

Невдовзі Роман отримав листа, із якого довідався, що його приятель молився перед образком і чудом уникнув смерті.

«Уранці ми готувалися перевозити продукти, – писав друг. – Серце моє було тривожне, і ніч минула неспокійно. Ти мені говорив про образочок під плафоном у кабіні, радив щоранку перед рейсом просити допомоги та заступництва в Матері Божої, і тоді я молився, як ніколи, благав, щоб зі мною нічого не трапилося.

Й ось наша колона вирушила. Ми пробиралися гірськими дорогами Афганістану до місця призначення, мій «Камаз» був десь посередині. І раптом – обстріл афганських повстанців. Машина злітає в прірву, а мене якась невидима сила виштовхує з кабіни – я падаю в чагарники на схилі гори над урвищем, на дні якого лежав мій «Камаз». Залишився цілий і неушкоджений, нічого зі мною не сталося, хіба пережив великий шок. Опам’ятавшись, по схилу гори я виліз на трасу. Хіба ж це не чудо? Дякую заступництву Матері Божої Ченстоховської.»

Сьогодні Роман і його друг із Сокальщини мають свої сім’ї; практикують християнський спосіб життя, моляться до Матері Божої про захист наших воїнів у війні з Росією і про якнайшвидшу перемогу України, її процвітанні в мирі та радості.

Вони ж бо добре знають, що війна – це боротьба між Богом і сатаною. Мета Господнього задуму – мир і спасіння людини. Мета сатани протилежна – знищення людини, її духовних надбань. Мир досягається перемогою небесних сил над дияволом. Тому людина, яка бореться зі злом, прагне перемоги, повинна співпрацювати з Богом і насамперед посилено молитися.

Нагорода через милостиню

Цей випадок стався на початку жовтня 2000 року в Чорткові. Як дивно: стільки часу збігло, а пам’ять про той день свіжа і яскрава, ніби то було вчора.

Я приїхав до міста, щоб уладнати справи в банку. Поки був там, мій водій пішов на базар. Мені пощастило впоратися швидше, ніж очікував, я вийшов на вулицю й прогулювався тротуаром туди-сюди в очікуванні водія, спостерігав за заклопотаними, зануреними у свої турботи людьми. Аж ось до нашої машини підійшла жінка в темно-зеленому пальто, на вигляд їй було років шістдесят.

– А де водій цієї машини? – запитала вона. У її голосі було чути хвилювання.

– А чому ви запитуєте? – поцікавився я.

– Він здався мені знайомим… Мій чоловік захворів, а я не маю грошей на ліки…

– Скільки коштують ліки?

– Три гривні і сімдесят копійок.

Я вийняв із нагрудної кишені п’ять гривень і дав їй. Жінка була вражена, дякувала мені за жертовність. Вона відійшла на кілька кроків, озирнулась і ще раз подякувала.

А через кілька хвилин до мене підійшов знайомий керівник продовольчої служби однієї військової частини, привітався та й каже:

– Ми отримали фінансування й можемо допомогти монастиреві – хочемо надати вам 500 гривень на закупівлю овочів.

Тут же, просто на капоті автомобіля, я виписав рахунок-накладну й віддав своєму знайомому, і незабаром монастир отримав цю суму.

Мені часто згадується ця історія. Усім кажу, що милостиня ніколи не буде даремною, якщо від щирого серця давати ближньому за його потребою. Також нагадую, що слова: «Більше щастя – давати, ніж брати» (Дії20:35) – завжди актуальні.

* * *

А закінчення розповім свою історію.

Одного дня на початку серпня до мене в церкві підійшов військовик, він накульгував на праву ногу й спирався на палицю – видно, був поранений. Наблизившись, чоловік радісно-схвильовано промовив:

– Отче, пам’ятаєте мене? Весною перед церквою ви благословили їхати на війну.

Я спершу завагався, а тоді пригадав і той день, і цього бійця. Він поспішав на автобус, який мав відвезти його на фронт, і я дав йому благословення на дорогу й боротьбу.

– Так, пам’ятаю, – відповів військовикові.

– Та ось, щоб ви знали… – продовжив чоловік. Це трапилося під Авдіївкою: нас усіма силами атакували москалі, під час бомбардування загинуло та було поранено тридцять моїх побратимів, а я завдяки вашому благословенню залишився живий. Отож прийшов подякувати… Господь Бог урятував мене від смерті – я відбувся легким пораненням у ногу. Рана швидко гоїться, і мене відпустили на декілька днів додому. Завтра повертаюся до своєї частини. До речі, мені присвоїли звання офіцера, і я вже лейтенант. І вдома, і на службі в мене все гаразд. Ми ще зустрінемось, і, коли матимемо більше часу, розкажу вам про інші події, які мені довелося пережити на війні.

Я благословив військовика й записав його ім’я до переліку наших захисників, за яких ми щоденно молимося в храмі під час вечірньої адорації. А він запевнив мене, що Сили оборони все-таки звільнять окуповані землі, і зрештою в Україні настане мир. Хай так і буде!

Молитва за мир в Україні через заступництво Пресвятої Непорочної Діви Марії

Пресвята Божа Мати і наша Мати, Непорочна Діво, Царице ангелів і людей! Просимо Тебе: ублагай Всемогутнього Бога, щоб ангельське воїнство на чолі зі святим архангелом Михаїлом згасило вогнище російсько-української війни й не допустило атомної катастрофи як в Україні, так й у світі загалом.

Просимо Тебе, Всемилостива Божа Мати: випроси у Свого Сина, щоб настав довгожданий мир в Україні і щоб наші вороги звільнили окуповані українські землі. Виблагай здійснення наших прагнень у Свого Сина Ісуса Христа, бо Його є Царство, і сила, і слава на віки вічні. Амінь.

о. Мелетій Батіг ЧСВВ
9 серпня 2023 року, м. Бар

Джерело