7 жовтня, з жорстокого нападу бойовиків радикального угруповання «Хамас» на Ізраїль, розпочався новий виток ескалації палестино-ізраїльського конфлікту, який переріс у повномасштабну війну. Кремлівська пропаганда не приховує, що загострення становища на Близькому Сході грає на руку російській владі,  пише Jamestown Foundation. Виникає питання, чи приносить війна Ізраїлю та «Хамас» реальну вигоду Москві, окрім її використання у пропаганді?

Щоб зрозуміти пропагандистські наративи Кремля щодо палестино-ізраїльського конфлікту, важливо згадати досить складну ситуацію, в якій опинився Кремль із початком вторгнення в Україну. З одного боку, як ідеологічне обґрунтування своєї агресії Москва використовувала найодіозніші конспірологічні теорії, які у свідомості «глибинного народу» нерозривно пов’язані з антисемітизмом. Сюди належать, наприклад, тези про те, що  Захід за всяку ціну намагається знищити Росію, оскільки вона є єдиним оплотом християнських цінностей, які протистоять глобалізму.

Тому цілком природно, що в  мейнстрімних Телеграм-каналах  з початком повномасштабного вторгнення все частіше почали з’являтися відверто одіозні конспірологічні теорії, які описують єврейську змову з метою «розширення життєвого простору за рахунок України та Росії». Згодом були  слова очільника російського МЗС  Сергія Лаврова  про «єврейське коріння Гітлера» та інші антисемітські випади, зокрема й  висловлювання самого Володимира Путіна. Чималу роль у цьому процесі відіграла і  єврейська національність  українського президента  Володимира Зеленського.

Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров

З іншого боку, Кремль активно демонструє  лояльних Росії ізраїльських експертів, які активно засуджують «нацизм та антисемітизм в Україні». Пропаганда по суті створила міф про захист «хороших євреїв» від «поганих євреїв, які підтримують нацизм». Його активно транслює сам Путін, який назвав Зеленського  «ганьбою єврейського народу». До того ж, Росія не приховує, що Іран та інші близькосхідні диктатури, які підтримують терористів,  є її ключовими союзниками  на тлі протистояння із Заходом.

Цей складний мікс багато в чому визначив основні пропагандистські наративи Кремля щодо війни на Близькому Сході. З одного боку, багато пропагандистів не приховують своєї зловтіхи на адресу Ізраїлю і натякають – все,  що трапилося, є помстою за підтримку України, на яку Москва занадто довго заплющувала очі. Ще більшу зловтіху викликає доля «релокантів», які виїхали до Ізраїлю на тлі війни з Україною. Щодо цього висловилася очільниця RT  Маргарита Симоньян, і її тези відразу  підхопили інші пропагандисти. Деякі з них, окрім зловтіхи, постаралися переконати тих, хто виїхав,  що « світ єдиний, і всюди протікають одні й самі процеси ».

Місцеві жителі ізраїльського міста Ашкелон після ракетного обстрілу з боку сектору Газа

Володимир Путін, а слідом за ним і його штатні пропагандисти,  поклали провину за те, що сталося на Близькому Сході, на США. Російські  військові експерти відкрито знущалися  з провалу ізраїльської розвідки та військових, не здатних запобігти нападу. У міру продовження війни пропагандисти все більше використовують ситуацію для просування своїх основних наративів щодо України. Зокрема, вони порівнювали блокаду сектора Газа з блокадою Донбасу, а трагедію в ізраїльському кібуці Кфар-Аза, де було знайдено не менше 40 понівечених тіл дітей, взагалі назвали «інсценуванням на кшталт Бучі» та «жахливою брехнею».

Якщо ж залишити осторонь емоції, кремлівська пропаганда не приховує, що нинішня ситуація вигідна Москві. По-перше, як  зазначають багато спостерігачів, після вторгнення Росії в Україну війна стала такою собі «новою нормальністю» та звичайним способом вирішення зовнішньополітичних конфліктів, що, безумовно, влаштовує російську владу.

Не варто забувати, що Кремль ще до початку вторгнення робив ставку на залучення незахідних країн у новий переділ світу, який може супроводжуватись світовими війнами та іншими глобальними потрясіннями. По суті,  Росія покладала надії на світовий хаос, в якому її дії нічим не виділялися б на тлі інших позасистемних авторитарних гравців. На той момент її надії не виправдалися, проте після вторгнення в Україну Москва відкрила «скриньку Пандори», після чого світ став значно нестабільнішим.

Палестинці радіють знищенню ізраїльського танка біля стіни Ізраїлю із сектором Газа, 7 жовтня 2023 року

Друга надія Кремля, яку не соромляться озвучувати практично всі пропагандисти, полягає у тому, що  США не вистачить сил підтримувати  одночасно Україну та Ізраїль, а війна на Близькому Сході  посилить внутрішньопартійний розкол  у Сполучених Штатах. Паралельно з цим пропаганда намагається переконати ізраїльтян не підтримувати Україну, поширюючи тези про те, що саме  Київ продавав терористам «Хамас»  зброю, отриману на Заході.

Однак на практиці єдина надія Кремля, яка дійсно може справдитися, це певне відволікання уваги світової спільноти від того, що відбувається в Україні, на війну на Близькому Сході. В іншому ж пропагандистська кампанія Москви принесе їй більше мінусів, аніж плюсів. По-перше, якщо говорити про постачання зброї терористам, ще навесні 2017 року великі  американські ЗМІ повідомляли, що «Хезболла» отримує важке озброєння безпосередньо з Росії без обмежень. Ізраїльські експерти говорили те саме  ще за рік до цієї публікації, згадуючи серед  бенефіціарів Москви «Хезболлу», «Хамас» і війська  Башара Асада.

Тісні зв’язки Москви з «Хамас» разом із пропагандистською зловтіхою можуть остаточно відштовхнути Ізраїль від Росії. Водночас Ізраїль зараз серйозно залежить від західної допомоги, що означає його подальше зближення із Заходом. Росія ж, за всіх її тісних зв’язків із близькосхідними диктатурами, наразі вже не має того потенціалу розпалювання конфліктів, який мала ще кілька років тому, оскільки все більше залежить від своїх східних партнерів, і навіть не приховує  цього. Якщо раніше експерти зазначали, що  Москва використовує терористів, зараз схоже, що терористи всіх мастей починають користуватися слабкістю Путіна і тим, як він розхитав основи міжнародного порядку.

Джерело: Ксенія Кириллова, для Крым. Реалии

Статтю передруковано з дозволу  Jamestown Foundation

Джерело