Св. Аврамій походив із Месопотамії. Коли він виріс на юнака, його багаті батьки знайшли йому відповідну дівчину та стали намовляти його, щоб він одружився. Аврамій не чув покликання до подружнього стану, але не смів батькам спротивитися. Аж як, згідно з місцевим звичаєм, настав час передшлюбної врочистости, що тривала сім днів, Аврамій зважився на рішучий крок. Знайшовши догідну хвилину, він утік потайки з дому і сховався в келії на пустині, недалеко міста Едеси. Коли вдома завважили неприявність Аврамія, почали його шукати. Сімнадцятого дня знайшли його його приятелі в самітній келії, затопленого в гарячій молитві. Вони почали просити його, щоб вернувся додому, але Аврамій свого рішення вже не змінив і з келії не вийшов, його приятель св. Єфрем оповідає, що Аврамій десять літ провів тоді на сердечній молитві, благаючи зі слізьми Божого милосердя.

Коли повмирали його батьки, він передав усю спадщину по них вірному другові, щоб роздав усе вбогим, а собі задержав тільки плаща, одежину з козячої шкури, мишину на страву й плетінку з тростини, що на ній він часом спав. Шкуряна одежа служила йому п’ятдесят літ. його життя молитви й посту було дуже суворе, однак він був завжди здоровий і сильний.

Хоч Аврамій жив на самоті, то по якомусь часі люди довідалися про його святе життя і почали прибувати під його келію та просити собі в нього духовних порад. Він приймав усіх з рівною любов’ю, не звертаючи уваги ні на які ріжниці між поодинокими особами.

Недалеко від його келії була поганська оселя, що її ніяким чином не вдалося було до того часу навернути до Христової віри. Засмучений цим єпископ Едеси звернувся вкінці до Аврамія з проханням, щоб він вийшов зі своєї пустельні та спробував приєднати завзятих поган для св. правди. Аврамієві було тяжко покидати свою самітню келію, але він вирішив послухати єпископа й послужити св. справі. Насамперед його висвятили на священика. Опісля він вибрався однієї днини на оглядини поганської оселі, де знайшов багато слідів ідолопоклонства. Оглянувши місце, він попросив свого приятеля, щоб за ті гроші з його спадщини, що ще не були роздані між убогих, збудував серед поганської оселі християнську церкву. Погани, які знали охоронні цісарські закони в таких справах, не робили під час будови церкви ніяких перешкод. Коли церква була вже готова, він насамперед помолився сердечно за навернення поган, а опісля повивертав усі поганські вівтарі та порозбивав усіх божків, що їх він там знайшов. Розлючені погани кинулися на нього, побили його і викинули з оселі. Але вночі він знову туди вернувся, і вранці застали його на гарячій молитві в церкві. Опісля він вийшов на вулицю та почав закликати їх, щоб покинули свої поганські забобони й навернулися до правдивого Бога. Тоді погани зв’язали йому мотузом ноги і виволікли за село, а опісля побили камінням і оставили як мертвого. Але Аврамій ще жив. По якомусь часі він прийшов до себе і знову вернувся до села з Божим словом. Так він мучився й проповідав три роки. Хоч у тому часі він багато натерпівся від завзятих ідолопоклонників, проте він по-геройськи все видержував і раз-у-раз заохочував їх до віри в правдивого Бога, його зусилля увінчалися вкінці бажаним успіхом. Коли погани побачили його лагідність і терпеливість, то прийшли до переконання, що він дійсно свята людина, і тоді почали вважно слухати його поучень. За цим пішло навернення й св. Хрещення. В поганськім селі закріпилося Христове царство.

Після навернення поганської оселі Аврамій іще рік проповідував своїм духовним дітям християнські правди. Опісля, щоб не встрявати занадто в світові справи, він тайком покинув уночі село і вернувся до своєї улюбленої пустині. До духовної праці в наверненім селі призначив єпископ іншого священика, що з успіхом продовжав його працю.

Аврамія наверненці не забули. Коли довідалися, де він оселився, то до кінця його життя приходили під його келію, щоб дістати від нього добру пораду, а водночас віддати йому честь, як своєму духовному батькові в Христі.

Св. Аврамій прожив сімдесят літ. Св. Єфрем оповідає, що коли він занедужав, то на вістку про його недугу майже всі люди з околиці позбігалися були під його келію, щоб одержати його благословення, а після смерти кожне старалося роздобути собі на пам’ятку хоч частинку його одежі.

Своє св. життя закінчив св. Аврамій приблизно 366 року.

“ЖИТТЯ СВЯТИХ”, Том ІV-ий, авторства Впр. о. А. Г. Труха, ЧСВВ, позволяється видавати.
Дано в Вінніпегу, Ман., 3-го лютня, 1960.
о. Б. Слобода, ЧСВВ. Протоігумен
Ч. Орд. 28-60.
Дозволяється друкувати.
Торонто, 26-го лютая, 1960.
+Ізидор — Єпископ
Друкарня ОО. Василіян — Торонто, Канада.

29 жовтня — день святого Аврамія Затворника

#Святий_Аврамій #Аврамій #Святий_Аврамій_затворник #календар #УГКЦ #Церква