Події в Нагірному Карабаху та новий виток війни на Близькому Сході наочно продемонстрували, що світ став набагато нестабільнішим. Здавалося б, глобальний крах встановленого після Другої Світової війни світоустрою – це саме те, на що  сподівався Кремль  і чому він сприяв багато років,  пише СЕРА. Проте чи допоможе на практиці новий виток міжнародних конфліктів досягнути Москві її цілей?

У 2015 році мінський Центр стратегічних та зовнішньополітичних досліджень  опублікував доповідь, присвячену новій геополітичній стратегії Росії. Суть документа зводиться до того, що Москва має намір провокувати нестабільність у прикордонних країнах, щоб зменшити вплив і присутність у цих регіонах інших світових та регіональних держав. У своєму дослідженні білоруські аналітики на той момент  говорили про регіональну, а не глобальну стратегію Росії, і називали серед цілей дестабілізації сусідніх країн бажання Москви досягти підвищення цін на нафту та посилити протиріччя між іншими державами, що мають інтереси в певному регіоні.

У міру підготовки до повномасштабного вторгнення в Україну цілі Кремля суттєво зросли. Сподіваючись, що «кривавий переділ світу» розпочнеться до російської агресії,  російська влада робила ставку  на те, що на момент вторгнення в Україну  війна вже стане новою нормальністю, зокрема й  для західних країн. Вони вважали, що в такому разі увага Заходу буде прикута до протистояння на інших фронтах і він не зможе консолідуватися перед російською загрозою, а тим більше не запроваджуватиме проти Росії санкції.

Президент Росії Володимир Путін виступає зі зверненням у зв’язку з повномасштабним вторгненням в Україну. Москва, 24 лютого 2022 року. Скриншот із відео

Як показала практика, ці надії не справдилися. Саме Росія виступила як головний руйнівник чинного світопорядку, що викликало безпрецедентну консолідацію західних країн щодо протистояння агресії та введення санкцій. Російські експерти і сьогодні  намагаються запевняти, що війни – це «повернення до нормальності, яка тривала до періоду 1970–2010-х років», тоді як останні десятиліття мирного існування, навпаки, були аномальним періодом життя «у рожевих окулярах». Однак ці мантри вже не в змозі нічого змінити.

Другою надією Кремля на загальносвітовий хаос була ставка на зростання антизахідних альянсів та організацій на кшталт ШОС і БРІКС, які, на  думку кремлівських аналітиків, мають виробити «нові правила гри» для всього світу. Однак ця надія також не справдилась. Розширюючись, БРІКС все більше перетворюється на платформу для реалізації економічних інтересів Китаю.

Очільник КНР Сі Цзіньпін бере участь у пленарному засіданні саміту БРІКС у Йоганнесбурзі, Південна Африка, 23 серпня 2023 року

Водночас  західні аналітики зазначають, що цій організації не вдасться перетворитися на антизахідну платформу. Цьому заважають, по-перше, протиріччя між різними учасниками БРІКС, більшість із яких не хотіли б розриву економічних відносин із Заходом. По-друге, країни БРІКС не готові створювати єдину валюту або підтримувати російську агресію в Україні. Крім цього,  експерти зауважили, що Росія втрачає вплив в Азії та на Близькому Сході,  не кажучи вже про Кавказ. Таке падіння впливу унеможливлює вибудовування будь-яких альянсів навколо Москви, і швидше призводить до того, що інші авторитарні гравці починають користуватися  залежністю Кремля  від своїх нових партнерів.

Третя надія Кремля на кривавий хаос світового масштабу полягає в тому, що масштаб руйнувань від нових воєн стане настільки жахливим, що світ перейде в режим виживання. Прокремлівські аналітики  роблять ставку  на те, що Росія має необхідні ресурси для виживання в критичних умовах: чисте повітря, вдосталь лісів і питної води, помірний клімат, родючі ґрунти та безліч корисних копалин, нафти і газу.

Залишимо осторонь той факт, що цим переліком «експерти»-пропагандисти фактично визнають, що за всі роки путінського режиму Росії немає чим похвалитися, окрім початкової природної даності. Проблема полягає у тому, що не лише в пропаганді, а й у програмних аналітичних документах підкреслюється, що початок повномасштабних воєн, повернення великих армій і мобілізація російської економіки – це безумовне благо. Зокрема, в  останній доповіді  клубу «Валдай» під назвою «Війна в нову епоху: чому повертаються великі армії» прямим текстом згадується «поразка США», яка полягає в тому, що там «не змогли утримати Росію від розв’язання спеціальної військової операції»  та  «вберегти Україну від жертв і руйнувань».

Президент Росії Володимир Путін під час виступу на щорічному засіданні дискусійного клубу «Валдай» у Сочі, Росія, 5 жовтня 2023 року

Саме війна та руйнування проголошуються в тексті основним двигуном економіки, завдяки якому можливий розвиток усіх інших сфер: школи – як «найважливішого елемента підготовки та виховання майбутнього солдата», охорони здоров’я для лікування майбутніх солдатів тощо. «У початковій стадії всі ці тенденції проявляються вже зараз в Росії», – гордо зазначають автори.

Однак найкращий спосіб переконати власне населення у необхідності жити в режимі екстремального виживання та підготовки до війни – це домогтися того, щоб решта світу також змушена була виживати і воювати. На цьому тлі у пропагандистів з’явиться можливість запевняти, що в Росії «справи йдуть не гірше, а навіть краще, ніж у інших». З усіх інших несправджених надій Кремля на світовий хаос ця, схоже, виглядає найбільш реалістичною. Це означає, що Москва й надалі намагатиметься максимально дестабілізувати світ.

Джерело: Ксенія Кириллова, для Крым.Реалии

Стаття передрукована з дозволу  Center for European Policy Analysis  (CEPA)

Джерело