Не радійте тому, що духи вам коряться, але радійте тому, що імена ваші записані на небі.

Лк 10,16-21

Коли уважно придивимося до свята архистратига Михаїла – його осіб та подій, то в ньому побачимо кілька важливих правд. Воно нагадує нам про перші Божі створіння – ангелів, про існування видимого й невидимого світу, про корінь зла у всесвіті – спротив частини ангелів проти Бога, боротьбу між добром та злом за панування правди у світі.

Наше життя часто наповнене боротьбою. Аби виконати якесь завдання чи вирішити проблему, потрібно прикласти зусилля й витратити час. Ми дуже тішимося, подібно як учні Ісуса, коли нам вдасться подолати з Божою допомогою якийсь гріх, шкідливу пристрасть чи злу звичку в собі або ближньому. Тоді радо пришпилюємо собі медаль за заслуги, що досягли певного успіху. Тим самим забуваємо про Бога. Як віруючі люди маємо пам’ятати, що коли робимо в житті якесь добро, то тільки Божою силою, яка діє в нас. Владу бо над демонами має лише Христос і Він є джерелом усякого добра на землі. Нам належить похвала тільки за те, що погодилися з волею Бога й не заважаємо Йому діяти. Отож, маємо радіти не з того, що перемагаємо диявола, гріх, а з того, що не суперечимо Христовій волі, даючи Йому можливість перемагати в нас усяке зло.

За згоду з волею Бога, мудру й покірну віру Ісус дарує нам особливу нагороду: вписує наші імена в книгу життя. Христа можна порівняти до славного воїна, Який із задоволенням переглядає свою колекцію зброї. Дивлячись на кожну з них, пригадує здобуті нею успіхи: ,,Одна стоїть у домі на почесному місці, бо нею зруйнував диявольську кріпость. А цією пробив його укріплення, а от тією розганяв і знищував ворожі шеренги”.

Подібно ми християни є воїнами Ісуса Христа. Ми також маємо бути духовною зброєю в Його руках, якщо дозволимо Богові послужитися нами, через покору й терпеливість перемагати там, де боротьба добра зі злом найзапекліша. Як живі знаряддя в руках Господа відчуватимемо радість перемоги та славу разом із Ним. І то не лише якусь коротку мить, а постійно й цілу вічність.

Тож умову зарахування нас до числа вибраних у небі ми могли б висловити так: ,,Довіритися сильній, всемогутній руці Божій і бути в ній слухняним інструментом, постійно борючись разом проти єдиного Божого й людського ворога – диявола і його наслідків – гріха. Нехай так буде по всі дні нашого життя”.

Прикладом того, як Бог діє в нашому житті і змінює його, є історія двох дівчат. Іринка, якій минуло 30 років, не може самостійно ходити, переступити поріг своєї кімнати. Коли народилася, мати та батько декілька днів безупинно плакали. Довгоочікувана дитина мала фізичні вади. Однак крізь сльози в очах, – згадує мати, – я бачила в очах своєї донечки особливе світло – бажання жити. Того, чого бракувало тілу Ірини, вона сповна компенсувала своєю душею. Сьогодні Іринка вміє читати й писати ногою. Вона чудово співає. Часто люди приходять до неї не для того, щоб потішити її, а щоб набратися від неї нових сил для свого життя. Іринка ніколи не одягне весільної фати, не вийде заміж. Ніколи хлопець не скаже їй: ,,Люблю тебе”. Ніколи власна дитина не протягне до неї своїх рученят. А все ж таки вона знає, що таке любов. Вміє сама любити і її люблять усі.

А ось подібна розповідь сестри Ірини: ,,Я чекала четверту дитину. Мали вже трьох гарних дівчат. Лікарі сказали мені, що ношу хлопчика, але він буде хворий. Я зразу згадала нашу Іринку. Лікарі запропонували мені перервати вагітність. Коли я сказала про це сестрі, сльози полилися їй із очей і через хвилину сказала мені: ,,Не бійся, Господь добрий!” У нас народився син Матей. Він був охрещений і через кілька днів помер. Проте я щаслива, що привела його на світ. Адже колись зустріну його в Небі як свою любу дитину, де вже ніщо не розлучить нас. А найбільшу радість мала Іринка. Знаю, що вона багато за мене і за цю дитину молилася”.

Любов без жертви є немов ріка без води. 

Для того, щоб Ісус міг увійти в життя інших людей, ми повинні внести свою лепту. Наша абсолютна довіра до Христа, щира готовність до служіння, а також мудрість і розум у вчинках будуть сприяти поширенню добра у світі… Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Джерело