#МістаГероїв. Людей, які є прикладом сміливості.

Одні з таких – подружжя Анастасія та Сергій Рибальченко, які перетворили готель на центр допомоги переселенцям з першого дня війни.

26 лютого 2022 року до готелю почали заїжджати перші люди з Антонівки, яку сильно почали бомбити росіяни. 1 березня, коли окупаційні війська повністю зайшли в місто, в готелі вже було 32 людини. Здебільшого жінки і діти. В однієї сімейної пари дитині було лише 3 тижні.

Сергій Рибальченко розповідає, що перший період був дуже важким. Не було запасу продуктів. Перші два дні чоловік самостійно готував для тих, хто приїхав. Через тиждень робота в готелі була досить злагодженою.

«Коли ми приймали людей, то казали їм, що всі тут перебувають не з власної волі, тому треба жити як громада, ставитися одне до одного з розумінням і терпінням», – розповідає чоловік.

У готелі жили сім’ї по 6-9 місяців. За період окупації тут проживало понад 5 тисяч людей. Російські військові почали заходити у місто і шукали готель, щоб зупинитись. Приходили до Анастасії та Сергія.

«Одного вечора приїхали росіяни. Вони шукали готель для заселення. У цей момент на рецепції були діти, вони грали в настільні ігри і пили чай. Поки з одними ми спілкувалися на рецепції про заселення, інші випитували у дітей, чи випускають їх на вулицю, чи з власної волі вони тут, чи годують їх, чи хочуть вони виїхати до росії», — згадує Анастасія.

Під час окупації за всіма стежили, допитували, у тих, хто займався евакуацією, волонтерством, обшукували будинки родичів.

У день звільнення Херсона були справжні сльози радості.
«Ми з Настею поїхали в центр. Побачили людей, зрозуміли, що це наші. По очах видно, що це не кацапи. Знайшли свій прапор. Причепили його на машину і почали їздити містом» – розповідає Сергій.

Після деокупації роботи у подружжя не поменшало, хаб допомоги переселенцям продовжує працювати. Приймає людей із «гарячих» точок. Крім того, там розмістилися мешканці мікрорайону Острів, де йдуть безперервні бої та була «велика вода».