Св. Пилип належав до дванадцятьох Христових апостолів. Першу згадку про нього подає нам у своєму євангелію св. євангелист Іван. Він пише: “Наступного дня (по покликанні св. Петра) хотів відійти до Галилеї і знайшов Пилипа і сказав йому Ісус: Іди за Мною. А був Пилип з Бетсаїди, з міста Андрієвого й Петрового. Знайшов Пилип Натанаїла і сказав йому: Того, що про Нього писав Мойсей у законі і пророки, ми знайшли, Ісуса сина Йосифа, що з Назарету. Сказав йому Натанаїл: 3 Назарету може бути щось добре? Сказав йому Пилип: Прийди і подивись.” (Ів. 1:43-46).

З наведених слів виходить, що Пилип, стрінувшись з Ісусом, передумав справу, а коли, на основі висказів св. Письма, прийшов до сильного переконання, що Ісус з Назарету, це справді обіцяний Месія, то переказав своєму приятелеві Натанаїлові цю веселу новину і докази на потвердження правди. Виглядає, що він був теж мужем спокійним, обережним і второпним, бо не накидав приятелеві гарячково свою думку, але порадив йому піти й особисто переконатися, як річ мається. На всякий випадок він був досить зацікавлений появою Ісуса Христа над Йорданом, бо поділився своїми спостереженнями зі своїм другом. Можливо, що він належав до учнів св. Івана Предтечі і звернув був увагу на вчителеві слова про Ісуса Христа: “Це Божий Агнець.” Рік пізніше став Пилип дійсним Христовим апостолом.

Наступну згадку про апостола Пилипа подає нам св. євангелист Іван з нагоди чудесного розмноження п’ятьох хлібів і насичення ними поверх п’яти тисяч людей. Перед чудом спитав Христос Пилипа: “Звідки купимо хліба, щоб вони їли? Це ж сказав, вивідуючи його, бо Сам знав, що має зробити. Відповів Йому Пилип: За двісті динарів хліба не вистане їм, щоб кожний мало що дістав.” (Ів. 6:5). Пилипові не прийшло на гадку, що Христос може й хоче зробити чудо та надзвичайним способом нагодувати всю велику юрбу людей, тому подав звичайну відповідь, що йому, беручи на людський спосіб, виглядала розумна. Аж тоді, як розмноженим хлібом наситилися тисячі людей, він стояв і розважав у своєму серці те диво, що його він був свідком. Але й тоді ще він, певне, не прийшов був до такої живої свідомости, що Христос, це всемогутній Бог та що всюди треба це пам’ятати й давати вислів цій своїй вірі.

Під час врочистого Христового в’їзду в Єрусалим були в місті деякі греки, що, завдяки приставанню з жидами, ввірили були в правдивого Бога і поприходили до міста, щоб поклонитися йому в празник. Вони бачили, як Христос в’їхав урочисто в місто, чули вигуки на Його честь, що це “йде цар Ізраїля”, і зацікавлені цим, забажали особисто поговорити з Ісусом. Побачивши Пилипа, що перебував близько Ісуса, сказали йому: “Пане, хочемо бачити Ісуса.” Пилип, як второпний і обережний у своїх словах і ділянці, не дав їм ніякої відповіді, бо не був певний, чи Христос схоче говорити з поганами, тому “прийшов Пилип і сказав Андрієві, Андрій знов і Пилип сказали Ісусові. Ісус же відповів їм, кажучи: Прийшла година, щоб прославився Син Чоловічий. Істинно, істинно говорю вам, коли зерно пшеничне, упавши в землю, не вмре, воно само остається, коли ж умре, багато плоду приносить.” (Ів. 12:20-24). Тоді ще Пилип не знав того, що Христос насамперед умре, і аж опісля всіх потягне до себе. Це він зрозумів аж по зісланню Святого Духа.

Коли Христос на Тайній Вечері, по установі Пресв. Євхаристії й поданню першого на землі св. Причастя, проїдався зі своїми дорогими учнями й потішав їх, то для скріплення їхньої надії на Нього та видержливости серед майбутніх досвідчувань, Він сказав їм: “Я є дорога, правда й життя; ніхто не приходить до Отця, тільки через Мене. Коли б ви Мене пізнали, то й мого Отця пізнали б; і відтепер пізнаєте Його, і ви бачили Його. Сказав йому Пилип: Покажи нам Отця, і досить нам. Сказав йому Ісус: Стільки часу Я з вами, і ви не пізнали Мене? Пилипе, хто бачив Мене, бачив Отця. І як ти говориш: Покажи нам Отця? Не віриш, що Я в Отці, а Отець у Мені? Слова, що їх Я вам говорю, не від Себе самого говорю, а Отець, що в Мені перебуває, Той творить діла. Вірте Мені, що Я в Отці, а Отець у Мені. Коли ж ні, за самі діла вірте. Істинно, істинно говорю вам, хто вірить у Мене, діла, що Я творю, і він творитиме.” (Ів. 14:6-12).

Апостол Пилип, згідно зі своїм природним характером, основно й помалу передумував Христові слова, а опісля прийняв їх за правду, увірував щирим серцем у Христа, Божого Сина, і всю його науку. З цією вірою й гарячою любов’ю, що нею він полюбив Ісуса, він, подібно, як інші апостоли, по зісланні Святого Духа пішов у чужі землі, щоб тамошнім людям проповідувати слова правди й спасіння. Він не став таким гарячим і сильним апостолом, як св. Павло, проте вірно, до останнього удару свого щирого серця, служив Христовій справі й спасінню душ.

Свою апостольську працю мав св. апостол Пилип закінчити мученицькою смертю в Азії, в місті Гієрополі.

“ЖИТТЯ СВЯТИХ”, Том ІV-ий, авторства Впр. о. А. Г. Труха, ЧСВВ, позволяється видавати.
Дано в Вінніпегу, Ман., 3-го лютня, 1960.
о. Б. Слобода, ЧСВВ. Протоігумен
Дозволяється друкувати.
Торонто, 26-го лютня, 1960.
+ Ізидор — Єпископ
Друкарня ОО. Василіян — Торонто, Канада.

14 листопада — День святого апостола Пилипа.

#святий_апостол_Пилип #апостол_Пилип #Пилип #святий_Пилип #календар #УГКЦ #Церква