Доторкнулась краю його одежі і вмить стала здоровою.

Лк 8,41–56

Усі чуда, які зробив Ісус, тісно пов’язані з вірою. Христос допомагав людям різними чудесами, аби вони увірували, що Він є Божим Сином. Коли говоримо про віру, то вона не тільки визнає існування Бога, а також старається побачити Його в житті. Віруюча людина завжди намагається отримати конкретні плоди своєї віри: допомогу та любов Бога.

Прикладом правдивої віри є Яір та кровоточива жінка, яка хворіла на кровотечу дванадцять років. Коли дізналася про діяльність і чуда Спасителя, вирішила зустрітися з Ним, щоб зцілив її. Одного дня, коли Господь був у її околицях, вона прийшла до Христа й доторкнулася краю Його одежі, особисто торкнулася живого Бога, Його всемогутності та любові. Дотик віри жінки до любові Христа зцілив її.

Після цього Ісус пішов до дому Яіра. Там Він увійшов до кімнати дівчини, узяв її за руку, підвів і голосно промовив: ,,Дівчино, пробудися!” Властиво Христос торкнувся дівчини не лише тілесно, а Своєю всемогутньою любов’ю, дарував їй поцілунок любові й вона воскресла.

На прикладі оздоровлення кровоточивої жінки та воскресіння дочки Яіра бачимо істоту віри. Віра запевняє нас, що Бог справді існує і це не є побожною теорією. Ми можемо реально, безпосередньо зустрічатися з Ісусом та єднатися з Ним в дусі любові. Щоб наша побожність приносила добрі плоди, Церква заохочує переживати молитву, Літургію та Святі Тайни як живу зустріч із Христом. Коли молимося, то справді розмовляємо, спілкуємося з Ісусом, Який з любов’ю слухає нас. Перебуваючи на Службі Божій, ми прославляємо Христа, дякуємо за Його любов. У Євангелії Ісус торкається нас Своїм словом і наповняє душу дарами правди та любові.

Коли приступаємо до Сповіді, то властиво віддаємо себе в обійми любові й милосердя Спасителя. Простивши нам гріхи, Ісус намащує нашу душу Своїм милосердям, яке подібне до бальзаму з чудовим запахом. А кожен приємний запах зроджує в серці радість і задоволення.

Коли приймаємо Святе Причастя – це особлива зустріч з Ісусом. Приймаючи Тіло й Кров Христа, ми приймаємо Його Самого у своє життя.

Хоча насправді відбувається щось більше. Ісус обіймає і наповняє нас Своєю любов’ю, дарує любов. Для чоловіків глибоке пережиття Причастя буде більш зрозумілим, коли уявимо собі його як рукостискання. Що коли причащаємося, Христос подає нам руку й обіймає нашу долоню, даруючи сильну й відважну любов і вітає словами: ,,Я люблю й поважаю тебе”. Жінки можуть уявити собі Причастя як поцілунок любові. Приймаючи Тіло й Кров Господню, Ісус дарує їм поцілунок любові. Відбувається щось надзвичайне. Не якась особлива постать, а сам Бог торкається нас Своєю любов’ю і нею зігріває, заспокоює наше серце. Тож отримати поцілунок любові від Ісуса – це найбільше щастя для нас.

В одному місті проживало подружжя. Господь поблагословив їхню працю так, що вони були дуже заможними людьми, але всередині дев'яностих дружина захворіла. Спочатку цьому не надали великої уваги. Відтак лікування не давало жодних позитивних результатів, бо стан здоров'я погіршувався. Жінка перенесла чотири операції. Лікарі тричі змінювали діагноз. На це пішло дуже багато грошей, навіть продали один із двох будинків, їздили на курорти, навіть за кордон, та стан здоров'я не покращувався. Чоловік був у розпачі, бо любив дружину і боявся її втратити. І ось, коли вже земні чинники не допомагали, вони почали звертатися до найбільшого лікаря — Ісуса Христа, почали більше молитися. Потім стали їздити на молитви до одного священника-монаха. Жінка їздила не з думкою вилікуватись, а гідно підготувати себе до смерті. І сталося диво. Хвороба як таємничо прийшла, і так таємничо зникла. Жінка досі не може пояснити, на що вона хворіла і як вилікувалася. Слава Богу, що тепер здорова. А найголовніше, що хвороба допомогла їй відродити віру й надію на Бога. До хвороби вона вірила, що Бог існує, ходила до Церкви, але це була віра поверхнева, формальна. Не було віри в серці. Терпіння допомагало їй відродити в серці віру у Всемогутнього Бога. І ця віра врятувала її…

Оздоровлення кровоточивої жінки та воскресіння дочки Яіра заохочують нас переживати побожність не лише як чудовий звичай, а живу й реальну зустріч з Ісусом. Коли вірою будемо доторкатися Його всемогутності та любові, Христос наповнить нас любов’ю, яка принесе здоров’я, спокій і радість у душі. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

 

Джерело