Святий ПРОКЛЬ
Св. Прокль народився в Царгороді і був учнем св. Івана Золотоуста. Завдяки своїй побожності, він був молоденьким висвячений на церковного четця. Коли став священиком, то вславився своїми добрими проповідями. Згодом він був висвячений на єпископа міста Кизика, куди одначе не міг виїхати, бо люди, що були противні залежності від Царгороду, не хотіли його прийняти.
У часі Проклевої праці в Царгороді три рази вибирали нового патріярха, і за кожним разом були такі люди, що хотіли вибрати на патріярха Прокля, але їм це не вдавалося. Одним із тих патріярхів був нещасний Несторій, який поширював фальшиву науку, наче б то в Христі була Божа і людська особа, що Пресв. Діва Марія породила тільки Христа-людину та що Вона не є Божа Мати. Прокль рішуче противився фальшивій науці Несторія і доводив у своїх проповідях, що Марія, це дійсна Пресв. Богородиця й Божа Мати. Коли одного разу він говорив про це проповідь у приявності Несторія, Несторій таки в церкві прилюдно спротивився цій католицькій науці Прокля. Згодом Несторія осудили за його єретицьку науку і усунули з патріяршого престолу.
У 431 році, коли вмер четвертий із черги патріярх, на його місце вибрали нарешті патріярхом св. Прокля. Цей вибір потвердив Папа Келестин І. Як патріярх, Прокль із усією силою обороняв правди Христової віри, але з єретиками поводився дуже лагідно, так як Христос з митарями й грішниками. З Апостольським Престолом і св. Кирилом Олександрійським жив у тіснім і приязнім з’єднанні, що його піддержував своїм листуванням. Коли вірменські єпископи звернулися до нього за порадою, як їм ставитися до таких творів, які не подавали правовірного поучення про св. віру, він вказав їм помилкові погляди автора, подав ясний виклад католицької науки про втілення Божого Сина та заохотив їх, щоб держалися тієї науки, що її в своїх творах подавали св. Василій Великий і св. Григорій Назіянський. Таким чином патріярх Прокль своєю книжкою для вірмен захоронив їх перед несторіянською єрессю. Писав він теж різні листи й проповіді. В часі свого патріярхату, в порозумінні з царицею Пульхерією, він переніс з Команів до Царгороду мощі свого св. вчителя Івана Золотоуста.
У часі Проклевого патріархату навістив Царгород жахливий землетрус. Коли переляканий нарід бігав поміж зруйнованими будинками й не міг знайти собі спокою, св. патріярх ходив зі своїми священиками поміж людьми та старався заспокоїти їх і потішити. Оповідають, що, навчені видіннями одного хлопчика, люди почали тоді співати разом зі своїм патріярхом: “Святий Боже, святий кріпкий, святий безсмертний помилуй нас”, після чого землетрус закінчився. Про ці слова була перша урядова згадка на Вселенськім Соборі в Халкедоні (451 р.). Не знаємо тільки певно, чи це св. Прокль включив ці слова до св. Літургії.
Св. Кирило Олександрійський оставив нам про св. Прокля засвідчення, що це “був муж повний релігії, досконало обзнайомлений з церковною дисципліною та вірний у виконуванні канонічних приписів.” А історик Сократ, що знав св. Прокля особисто, засвідчує, що він “мало мав собі рівних у моральній досконалості. Він був завжди до кожного ввічливий, бо був переконаний, що ввічливість більше помагає поширювати правду, ніж суворість. Тому він зробив постанову не сердити ні не тривожити єретиків, і таким чином він у своїй особі привернув цю лагідну й ласкаву гідність характеру, що, на нещастя, була так часто порушувана… Він був взором для всіх правдивих церковних настоятелів.”
Своє життя духовної боротьби й праці закінчив св. патріярх Прокль 447 року.
“ЖИТТЯ СВЯТИХ”, Том ІV-ий, авторства Впр. о. А. Г. Труха, ЧСВВ, позволяється видавати.
Дано в Вінніпегу, Ман., 3-го лютня, 1960.
о. Б. Слобода, ЧСВВ. Протоігумен
Дозволяється друкувати.
Торонто, 26-го лютня, 1960.
+ Ізидор — Єпископ
Друкарня ОО. Василіян — Торонто, Канада.
20 листопада — святого Прокля.