Щасливі ті, що слухають слово Боже і зберігають його.

Лк 10,38–42; 11,27–28

В основі свята Введення в храм Пречистої Діви Марії присутні й беруть участь три особи: батьки Богородиці Йоаким і Анна та їхня дочка Марія. Це свято можна назвати прикладом довіри Богові. З історичних джерел празника Введення в храм Богородиці – Протоєвангелія Якова (одного з так званих Євангелій дитинства) дізнаємося про те, як її батьки Йоаким та Анна, отримавши немовля завдяки своїм ревним молитвам вже у старшому віці, віддали її трьохрічну на виховання до єрусалимського храму. Цим вони проявили цілковиту довіру Богові, усвідомлення того, що Вона є даром Божим для них. Батьки Марії не завагалися віддати Богові Боже.

Маленька Пречиста Діва Марія рішенням своїх чудових, мудрих та вдячних батьків виростала й формувалася при храмі, близько Бога, у Його присутності. Євангеліє нічого не говорить про цей період життя, так само дуже скупо згадуватиме про юнацькі роки Ісуса – Сина Марії і Сина Бога. Та ми знаємо, що ця близькість із Богом настільки сильно вплинула на Її життя, що Марія вирішила повністю довірити це життя Богові, цілковито присвятити Себе Йому. Ставши дорослою, Діва Марія доповнила жертву батьків своїми словами. У день Благовіщення, отримавши від Бога через ангела Гавриїла запрошення стати Матір’ю Божого Сина, Вона відповіла: ,,Ось я слугиня Господня: – нехай мені станеться за твоїм словом” (Лк 1, 38). Марія посвятила себе на служіння Господу, виконання Його волі. І Бог це прийняв… Він відповів на дар Марії Самої Себе іншим даром – даром Самого Себе. Божий Син, ставши через Неї людиною, обдарував Її материнством без посередництва чоловіка. Бог завжди щедрий, особливо до тих, які щедрі до Нього. У випадку Пречистої Діви Марії ця щедрість вражає, вона єдина у своєму роді, але значуща і спасенна для всіх людей.

У сам день свята Введення Церква, розважаючи над значенням цієї події, читає дві історії з Євангелія від Луки: про гостювання Ісуса в домі Марти й Марії – сестер Лазаря, та епізод, який містить короткий діалог між Ісусом та безіменною жінкою з натовпу, який Христос завершив словами: “Справді ж блаженні ті, що слухають Боже Слово і його зберігають” (Лк 11, 28). Ці дві події поєднані темою учнівства, слухання та виконання Божого Слова. Наведені тексти вказують на те, що справжні учні Ісуса – ті, чий погляд постійно звернений до Нього, щоб слухати та виконувати Його Слово. Адже довіряти Богові, означає слухати Його слова й іти в житті за голосом Господа, а не за власними бажаннями. Тоді отримаємо великі плоди нашої довіри Христові: щедре Боже благословення, щастя з Ісусом земне та вічне.

Святкуючи Введення в храм Божої Матері, можемо просити Христа про дар довіри Йому: ,,Господи Ісусе, навчи мене за прикладом батьків Твоєї Пречистої Матері всеціло довіряти Тобі себе та моїх найближчих…”.

Свято Введення в храм – це чудовий урок для батьків доброго виховання своїх дітей. Батьки повинні виховувати дітей передусім для Бога, а не для себе. Щоб вони жили на Його славу, а не для власної користі. Празник Введення тихо, але виразно запрошує батьків приводити дітей до Бога. Не боятися знайомити їх з Ісусом та будувати стосунки з Тим, Хто дарував їм дітей. Такі вчинки батьків можуть виховати в дитячих серцях правильне розуміння світу, належну ієрархію цінностей і навчити їх робити такі кроки в житті, наслідки яких мають значення у вічності. Коли людина живе в Божій присутності, підтримує зв’язок із Ним, тоді вона уподібнюється до Бога, наповнюється Богом і приносить Божі плоди в житті. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

 

Джерело