Св. Степан т. зв. Новий або Молодший, прийшов на світ у Царгороді 714 року. Його батьки були побожні люди; в своїй великій любові до Бога вони ще перед народженням Степана пожертвували його Богові на службу.

Перших п’ятнадцять літ прожив Степан у домі своїх батьків, що давали йому якнайкращий приклад побожного життя. Опісля, згідно зі своєю обітницею, батьки завели його до манастиря св. Авксентія, щоб тут він міг жити тільки для Бога. По році перебування в манастирі ігумен дав йому чернечу рясу і доручив дбати про до-ставу харчів до манастиря.

Коли вмер його батько, він прибув до Царгороду, продав свою частину спадщини і роздав убогим, а для матері й сестри знайшов приміщення в однім манастирі в Бітинії; друга сестра вже попереду стала була черницею в Царгороді. Полагодивши ці справи, вернувся Степан до свого манастиря, де почав запопадливо займатися розважанням св. Письма й наукою, а передусім читанням творів св. Івана Золотоуста.

У тому часі вмер його ігумен Іван, і черці вибрали Степана своїм настоятелем. Він замешкав у печері свого попередника на верху гори. В цій своїй келійці він молився, писав книжки й виплітав сіті. Його єдиною одежею була тоді овеча шкура, що її він підперізував залізним пояском. Коли слава про святого ігумена Степана розійшлася по околиці, до нього почало зголошуватися багато мужчин з проханням, щоб він дозволив їм оселитися біля своєї печери та став їм за духовного провідника. Пізнавши їхнє гаряче бажання служити Богові, він дозволив їм поставити під горою келійки і там замешкати. Коли йому було сорок два роки, він зрікся кастоятельства, збудував собі далеко від манастиря малу келійку і там почав жити в якнайтіснішій злуці з Богом. Його нова келійка була така мала й низька, що він у ній не міг вигідно ні стояти ні лежати.

Византійським цісарем був тоді Констянтин Копронім, що стояв по стороні єретиків-іконоборців, які противилися почитанню св. образів. Проти цієї єресі виступали найсильніше тодішні католицькі черці. Щоб зломити їх опір, цісар задумав перетягнути на свій бік Степана, що мав тоді на черців найбільший вплив. Одного дня вислав цісар до нього свого дворянина Каліста, щоб цей попробував намовити його до злуки з іконоборцями. Коли ж Степан цю єретицьку намову рішуче відкинув, казав цісар Калістові удатися до Степана з військом і ув’язнити його. Вони застали його такого ослабленого, що мусіли знести його з гори на плечах. Після того покликали свідків, які оскаржили Степана в неморальності. Коли ж на це не було ніякого доказу, задумав цісар зловити Степана підступом. На його приказ один дворянин удався до нього та став просити, щоб прийняв його до манастиря і дав йому чернечу рясу. Степан не хотів спочатку дати дворянинові рясу, бо це було цісарем заборонене, але згодом прихилився до його прохання. Це його погубило, бо підступний дворянин утік з рясою з манастиря і доніс цісареві, що Степан нарушив цісарський закон. Цісар узяв дворянина в рясі з собою до театру, де перед усім народом накинувся на Степана й черців та розбудив у людей проти них ненависть. Опісля вислав вояків, щоб розігнали черців і спалили церкву й манастир св. Авксентія. Степана ув’язнили і завезли до хризопільського манастиря, куди незабаром прийшло кілька єретицьких єпископів на допити. Вони спочатку поводилися з Степаном дуже ласкаво, але згодом, коли він не хотів зрадити св. справу, надзвичайно шорстко. Степан не поступився перед ними ні в одній точці. Він питав їх, як вони можуть скликати Вселенський Собор без Папи і сміло боронив почитання св. образів. Не мавши ніякого успіху, єретики вернулися до Царгороду, а дворянин Каліст сказав цісареві: “Мій пане, ми не є досить сильні; цей муж є надзвичайно могутній у диспуті й науці, а крім цього він погорджує смертю.” Тоді цісар засудив Степана на заслання.

По двох роках казав цісар спровадити Степана до в’язниці в Царгороді, а по кількох днях привести до себе на допити. Коли цісар спитав його, чи це була б зневага Христа, якби хто потоптав Христовий образ, узяв Степан у руки монету з цісарською подобою та спитав цісаря, яка кара спала б на того, що потоптав би цісарський образ? Коли цісар обурився на таку думку, Степан сказав: “То зневажити образ земного цісаря є великим злочином, а кинути в огонь образ небесного Царя не є ніяким злочином?” Після цього казав цісар відрубати Степанові голову, але незабаром змінив свою думку і приказав його бичувати. Бичування було надзвичайно жорстоке, але Степан ще жив. Довідавшись, що він ще живий, цісар крикнув: “Чи ніхто не розлучить мене з цим монахом?” Коли це почули цісарські прислужники, то кілька з них побігло до в’язниці, витягли Степана на вулицю та волочили за ноги, а люди били його палицями й обкидували камінням. Вкінці один чоловік палицею розторощив йому голову. Сталося це 764 року.

Зі св. Степаном Новим терпіли муки і згинули за почитання св. образів Василь, Петро, Андрій і 339 інших черців.

“ЖИТТЯ СВЯТИХ”, Том ІV-ий, авторства Впр. о. А. Г. Труха, ЧСВВ, позволяється видавати.
Дано в Вінніпегу, Ман., 3-го лютня, 1960.
о. Б. Слобода, ЧСВВ. Протоігумен
Дозволяється друкувати.
Торонто, 26-го лютня, 1960.
+ Ізидор — Єпископ
Друкарня ОО. Василіян — Торонто, Канада.

28 листопада — святого Степана Нового.

#святий_Степан_Новий #Степан_Новий #святий_Степан #Степан #календар #УГКЦ #Церква