26-та неділя по Зісланні Святого Духа

І скажу душі моїй: душе моя, маєш добра багато в запасі на багато років!

Лк 12,16–21

Притчу про нерозумного багача можна назвати наукою про щастя людини. Ісус, навчаючи про Боже Царство, цілковито змінив розуміння щастя. У Старому Завіті проявами щастя, тобто Божого благословення, вважалися матеріальні речі: здоров’я, діти, достаток. Христос не відкинув здобування людиною земних благ, але на перше місце поставив духовні цінності, добро душі, а потім матеріальні.

У науках про Боже Царство та спасіння Ісус поставив на перше місце Бога та Його любов, бо Він є джерелом життя та добра людини, а не буква закону та жертви. А людина є в центрі уваги Бога, найціннішим створінням на землі, бо покликана жити з Господом вічно в небі. На прикладі багача Христос нагадує нам, що головна мета життя – не земний світ, а життя вічне в Царстві Небесному.

Бог покликав нас до життя в цьому земному світі, щоб ми пізнали й полюбили Його та перебували в Божій любові цілу вічність.

Дорогою до спасіння є заповіді любові Бога та ближніх. Із наук Ісуса знаємо, що любов до Бога проявляємо через наших ближніх. Як ми ставимося до ближніх, так ставимося до самого Христа, настільки правдивою є наша любов. Правдива любов відкрита, щира й жертовна для інших. Вона не зосереджується на собі, а дбає про добро ближніх. Так само, як Бог, не живе для Себе, а постійно думає про людей. Тому щастя Бога – перебувати у зв’язку любові з усіма людьми. Він найкраще розуміє нас і бажає нам правдивого добра та щастя.

Людина є щасливою на землі, коли перебуває у стосунках любові з ближніми, а не посідає достатки. Тому в нашому народі існує прислів’я: ,,Краще мати сто друзів, ніж сто доларів”. Гроші можна втратити й заробити, а друзів за гроші не придбаємо ніде. Бо лише від іншої людини можемо отримати справжню любов, підтримку, розуміння, повагу, співчуття, спокій та радість, чого не дадуть нам жодні матеріальні речі. Бо не мають доступу до серця. Любов є живим даром, а не чимось мертвим. Щира людина відчуває серце іншої особи та заспокоїть її потреби. Через ближніх сам Ісус промовляє до нас, дарує своє благословення та щастя.

До місіонера прийшли троє людей із проханням навчити їх, як можна бути вічно щасливими. „А звідки ви прибули?" – запитав місіонер. „Три дні потрібно йти, щоб до нас повернутись. Для мене це не далеко, але для моєї матері та батька, які стоять поряд, це далеко. Але вони дуже бажали прийти обоє, щоб ви їм сказали, як можна бути завжди щасливими. Отже, я взяв на плечі батька, а маму провадив, бо їм важко було йти. А коли ми вже прийшли і вас знайшли, то мусите нам всім указати дорогу до Великого Бога"…

Проблема сучасного людства і браку щастя – це замкненість у собі, брак живих контактів, стосунків. Достаток, нові засоби зв’язку обмежують живі контакти, зустрічі між людьми. Через доступ до джерел інформації, комфортне життя люди втрачають потребу іншої особи, живого спілкування. Тож не пізнають справжню любов і щастя. Їхня любов мертва. Любов народжується під час зустрічей. Коли люди не зустрічаються, то між ними ніколи не буде любові. Багатьом важко дати письмову відповідь на повідомлення, написати: Дякую. Щасливого дня. Подвигом вважається поставити значок у відповіді на письмо.

Чим більше зустрічаємося, більше проявляємо, даруємо любов, тим більше її отримуємо, засвідчуємо потребу іншої людини. Тим більше щастя знаходимо в житті. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

 

Джерело