Російський «Анти-Ердоган» у Швеції  

Росія не полишає спроб роздмухати міжрелігійну ворожнечу в Європі. Після запалення «зірок Давида» у Парижі, стало відомо, що таку ж провокацію вона хотіла зробити і у Швеції. Про що 4 грудня повідомила фінська телерадіокомпанія Yle із посиланням на отримані документи. Окрім власних джерел, ТРК посилається також на центр «Досьє».

У документах, зокрема, йдеться про те, що інциденти зі спаленням Корану у Швеції призвели до напруженості у відносинах із Туреччиною, тому рекомендується проводити заходи, спрямовані на їхнє подальше загострення. Йшлося, зокрема, про проведення в європейських містах демонстрацій з прямими образами президента Туреччини Реджепа Ердогана, а також розміщення антиісламських і антитурецьких гасел. Все це мало висвітлюватися в соцмережах. У документі, уривок з якого публікує Yle, цю акцію названо «Проєкт анти-Ердоган».

НАСПРАВДІ, одним із методів, згаданих у документі, є написання якомога більшої кількості графіті проти ісламу та Ердогана у відомих локаціях у містах. План передбачав якнайширше висвітлення демонстрацій у соціальних мережах. Окрім документа про ці плани Центр «Досьє» отримав звіт про виконану операцію. 

Його редактор Ілля Рождественський каже, що російській розвідці притаманні намагання відшукати суперечки між країнами чи етнічними групами в Європі, загострення яких можна було б спровокувати. За його словами, з точки зору цілей Росії, поширення дезінформації та посилення розколу є ефективним способом підриву демократичних держав зсередини: «Для цього не потрібно багато грошей чи техніки. Доклавши невеликих зусиль, ви можете поширити оманливу інформацію та змусити кого завгодно засумніватися в реальності».

Кремль вірить, що Захід «втомився від війни»

Офіційний представник Кремля Пєсков прокоментував публікацію Financial Times про те, що Україна може не отримати 50 млрд євро від ЄС через фінансову кризу в Німеччині та посилення позицій ультраправих у Європі. «Це радше питання самих європейців. Зрозуміло, що їм стає дедалі важче палити гроші у бездонній українській бочці», – сказав він.

Кремль дійсно чекав, коли Захід «втомиться від війни» і здається, вірить, що дочекався. Але чи це означає, що допомога Україні союзників і зокрема, Німеччини, скоротиться?

НАСПРАВДІ, більшість німців, як і раніше, засуджують російську агресію в Україні та висловлюються за підтримку Києва. Про це свідчать дані листопадового опитування компанії Forschungsgruppe Wahlen для німецького каналу ZDF. 39% опитаних вважають, що Захід має продовжувати надавати Україні військову підтримку на тому самому рівні, ще 29% — що цю підтримку потрібно збільшити. Лише 26% респондентів відповіли, що виступають за скорочення військової допомоги Києву.

При цьому всі учасники урядової німецької коаліції єдині в тому, що допомога Україні потрібна — і гуманітарна, і фінансова, і військова. Зараз Німеччина посідає друге місце за обсягами анонсованої військової допомоги Україні після США (42,1 млрд євро) — на 31 липня 2023 року Німеччина зобов’язалася передати військову допомогу Україні на суму 17,1 млрд євро. На третьому місці – Велика Британія (6,6 млрд євро).

Нагадаємо, в оновленому проєкті федерального бюджету Німеччини на 2024 рік Мінфін подвоїв витрати на військову допомогу Києву – з 4 до 8 млрд євро. Крім того, 21 листопада міністр оборони ФРН Борис Пісторіус під час візиту до України анонсував ще один пакет військової допомоги на 1,3 мільярда євро. До нього, зокрема, увійдуть ЗРК IRIS-T, протитанкові міни та 155-міліметрові артилерійські снаряди.

Найбільший виробник військової техніки та озброєння в Німеччині, концерн Rheinmetall 21 листопада оголосив про плани збільшити обсяги виробництва до 2026 року майже вдвічі, порівняно з 2023-м — до 13-14 млрд євро на рік з 2026 року. Rheinmetall не тільки підтримує Україну зброєю та боєприпасами, а й забезпечує новим озброєнням бундесвер. 4 грудня стало відомо, що Rheinmetall отримав замовлення на постачання Україні 155-міліметрових артилерійських снарядів на суму близько 142 млн євро. Про це йдеться у заяві компанії.

«Урал» прагне сталінських репресій

А в самій Росії повертаються вже забуті сталінські практики. 4 грудня широко розголосу набуло відеозвернення до Путіна працівників автозаводу «Урал».

В ньому вони «від імені більшості трудящих на підприємствах ОПК, які бажають процвітання Росії, просять ініціювати ухвалення закону, що обмежує можливість маніпуляції громадською думкою з боку іноагентів, а також осіб, які потрапили під їхній вплив… Знаходяться люди, які намагаються маніпулювати думкою більшості жителів… Вони використовують соціальні мережі та групи у месенджерах, підбурюючи до масових та публічних заходів».

НАСПРАВДІ, скиглення чувашів і дагестанців про те, що «бандерівці» впливають на їхню свідомість вже реально викликає занепокоєння з приводу розуму росіян. І свідчить (попри регулярну промивку мізків тотальною пропагандою) про його вразливість.

Такі мітинги зі зверненням трудящих проходили в СРСР регулярно. Починаючи з ленінських часів і закінчуючи брежнєвськими. Їх мета була одна – оцінити обстановку та зрозуміти, наскільки готовий робітничий клас втягнутися у круговерть тотальних репресій.

Щодо репресій, член комітету Держдуми з оборони, генерал-лейтенант Андрій Гурульов на останньому ток-шоу Соловйова заявив, що Росія «вже створила на окупованих українських територіях управління, яке працює так, як працював СМЕРШ у СРСР». Він також дав зрозуміти, що така структура потрібна і в «старих регіонах»: «Сьогодні нам намагаються перешкодити і в тилу. Розмовляв з Далеким Сходом, де у нас базуються підводні ядерні човни, кораблі. Їм також може загрожувати небезпека, тому треба трохи інакше підходити до питань захисту».

Назву «СМЕРШ» (скорочення від «смерть шпигунам») мали структури радянської контррозвідки під час Другої світової війни. СМЕРШ існував з 1943 до 1946 рік і відомий своїми позасудовими стратами. Останнім часом за офіційне відродження розправ «за особливими законами воєнного часу» крім Гурульова та «воєнкорів» виступали депутат Андрій Луговий та експрезидент РФ Медведєв. Неофіційно це вже, звісно, давно існує. І останній випадок з розстрілом двох військових ЗСУ на «відео від СБУ» це наочно і трагічно довів.

Стукачка на зарплаті б’є рекорди

І наостанок також про сталінські практики. 4 грудня стало відомо, що за весь час своєї роботи керівниця російської «Ліги безпечного інтернету» Катерина Мізуліна написала доноси як мінімум на 166 осіб. Журналісти «Верстки» зазначають, що на когось Мізуліна скаржилася безпосередньо до силових органів, а на когось просто просила «звернути увагу». У підсумку, не менше 46 осіб виконали вимоги Мізуліної та відцензурували свою творчість, семеро фігурантів вибачилися. На 14 осіб склали адміністративні протоколи, проти чотирьох порушено кримінальні справи.

НАСПРАВДІ, ця звична історія із сьогодення Росії цікава під українським кутом. Не є таємницею, що сьогодні у публічній площині триває велика дискусія щодо попередніх чи подальших дій військово-політичного керівництва України. Але чи можна уявити собі, що подібна дискусія може відбуватися наразі в путінській Росії? Де дають шалені тюремні строки за декілька антивоєнних цінників у магазині або дитячі малюнки. Не кажучи вже про вживання слова «війна» та інші «держзради» у вигляді «фейків та дискредитації російської армії» або «пропаганду ЛГБТ».   

2022-й рік вже визнано найкаральнішим в історії російського «правосуддя». Підсумки цього ще не підведено. Але, можна не сумніватися, що він буде ще страшнішим. Зокрема й через те, що з колоній випускають вже справжніх канібалів і сатаністів, щоб вони кров’ю українців змили кров своїх жертв в Росії.  

Тому, коли українці бачать і читають різноманітні думки з тих або інших приводів, – варто розуміти, що жоден із тих, хто їх висловлює (або обговорює, чи просто вподобає), не сидить у тюрмі. А жоден майданчик, на якому вони з’являються, не закривається і не оголошується «іноземним агентом».

Саме це і є свобода. І саме за неї сьогодні й бореться Україна. Щоб не було в ній стукачки на зарплаті Мізуліної, робітників «Уралу», які прагнуть вже не точкових, а масових сталінських репресій, гурульовських СМЕРШей та багатьох інших «принад» путінської Росії. 

Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Джерело