Святий Йосафат vs Святий Єлисей: Битви за історичну пам’ять у ХІХ столітті
В архівних документах першої половини ХІХ століття поблизу села Лавришово (теперішній Новогрудський район Гродненської області Республіки Білорусь) можна зустріти населений пункт із незвичною назвою Йосафатово (Іасафатава, Іозефатово, Jozafatów)1. Топоніми такого зразка виникали, як правило, на честь когось із колишніх землевласників або членів їхніх сімей. Саме так з’явилися, наприклад, назви Альбертин, Ізабелин, Аннополь, Леонполь та багато інших. Отже, в історії Йосафатова варто шукати якогось колишнього власника з іменем Йосафат? В даному випадку така логіка не спрацьовує: навколишні землі з 1840-х років належали до державних (казенних) маєтностей, а до цього протягом століть – старожитному Лавришівському монастирю, заснованому, згідно з літописними даними, ще в ХІІІ столітті великим литовським князем Войшелком. «Войшелк […] прийшов він назад у Новгородок, і поставив собі монастир на ріці на Німані, межи Литвою і Новгородком, і тут жив»2, – подає Галицько-Волинський літопис про події близько 1260 року.
Вірогідно, незвична назва Йосафатово для села, сусіднього з Лавришовим і його духовною семінарією, з’явилася в перші роки існування цього закладу: в час, коли тут проживало чимало високоосвічених василіянських професорів, а також декілька десятків студентів. Ризикну висунути гіпотезу, що в 1820-х роках або дещо раніше з подачі місцевих василіян назва Йосафатово закріпилася не тільки за невеликим, прилеглим до монастиря селом, але поступово була перенесена на офіційну назву самої Лавришівської парафії, що й було зафіксовано на карті Фітінґофа 1846 року. Зробили це василіяни цільово, з метою популяризації культу Йосафата Кунцевича. Логічно, що в 1860-х роках у вже православній церкві, якою стала й лавришівська, вирішили позбутися створеного василіянами на початку ХІХ століття нового топоніма на честь Полоцького архиєпископа. Так Йосафатово вийшло з ужитку і більше не з’являлося на картах, а будинки разом із мешканцями почали належати до сусіднього Лавришова.
Для того, щоби населення не пов’язувало ще й старий василіянський монастир зі стародавнім Лавришівським монастирем, заснованим у ХІІІ столітті, з подачі місцевого православного священника Софронія Гаховича на початку 1870-х років з’явилася легенда про те, що …
Повністю матеріал читайте в паперовій або електронній версії журналу