На початку грудня в Патріаршому домі у Львові гамірно як ніколи — вільних паркомісць немає, на подвір’ї метушаться діти та їхні батьки. У внутрішньому дворику — величезні сани, «обліплені» дітлахами. А всередині — шумно, наче у вулику. Все тому, що в передріздвяний час Патріарший дім став резиденцією святого Миколая.

Резиденція відкрилася 26 листопада і працюватиме до 17 грудня. У будні вона працює з 16:00 по 19:00, у вихідні — з 12:00 по 19:00. Потрапити в дім святого Миколая можуть усі охочі, які придбають квиток. До того ж, усі кошти, виручені з продажу квитків, підуть на благодійність — на підтримку Міжнародного центру підтримки жінок і дітей «Місто добра» в Чернівцях та на потреби Збройних сил України.

Підтримці ЗСУ сприяють не лише благодійні наміри організаторів, а й прохання самих дітей — гостей резиденції. «Найперше всі діти просять перемоги, миру, здоров’я для наших воїнів, — розповідає сам святий Миколай*, — а далі вже згадують кожен про свої потреби — у когось солодощі, у когось іграшки, хтось навіть просить, наприклад, акумулятор для радіокерованої машинки… Один хлопчик якось мені сказав, що хоче, щоб Бог послав багато зброї для України».

Святий Миколай розповідає, що діти частенько перевіряють, чи справжня в нього борода. «Кажу, так спробуйте, потягніть! — сміється. — І тоді вони вірять: справжня борода — значить і Миколай справжній. Єдине що їх турбує, що борода не сива… Тоді відповідаю, а хто вам сказав, що Миколай має бути старцем?».

У будні резиденцію Миколая відвідує близько 300 дітей щодня, у вихідні — понад 400. Загалом цього року за весь час роботи резиденції тут побували понад 4 000 дітей.

Миколай зізнається, що «робота» в нього непроста, не лише через фізичне виснаження. «Я зазвичай запитую в дітей, чи люблять вони маму і тата. Однак кілька разів чув, що вони не мають батьків. Це були найскладніші для мене моменти. Розумів, що маю щось сказати, підтримати дитину, потішити. Кілька днів тому до мене підійшла дівчинка. Я запитав у неї, чи молиться вона до Бога. І ця дівчинка раптово почала плакати… А я не міг знати, чи була в неї якась травма, чи ні, і яка саме. Отакі моменти найскладніші».

Молодші дітки найщиріші, відзначає Миколай. А от зі старшими потрібно знайти контакт. Адже кожному хоче порадити щось добре, заохотити молитися, робити добрі справи. Спілкування з дітьми надихає і самого святого: «Я щасливий, що можу послужити Богові тут і тепер. Можу бути причиною їхніх усмішок. Можу їх обійняти, розвеселити, заохотити. Я збагачуюся внутрішньою радістю. Для мене бути Миколаєм — це диво, це бути інструментом у Божих руках, це бути причиною дитячої усмішки, тої щирої, особливої радості».

*Михайло Филянець.

Департамент інформації УГКЦ

Джерело