Обрізання ГНІХ і святого Василія Великого Кл 2,8-12; Лк 2,20-21,40-52 (о. д-р Турконяк Р.) Храм святого Василія Великого, Рясне 1 01.01.2024.

Сьогодні особливий день, перший день нового, 2024 року, зовсім незнаного нам в його перебігу, почавши від першого січня та, закінчуючи тридцять першим грудням 2024 року. Хто з тут присутніх може пояснити, розповісти, яким буде цей рік, у якому кожен день із 365-ти буде відмінним.?! Може хтось відважиться, опираючись на якісь аргументи представити історичний перебіг цього складного військово-перспективного року? Хто насмілиться подати близькі доводи деталей очікуваного року, зокрема, пов’язаного з війною, яку провадить наш народ, відбиваючи атаки терористичного нападу російських військ на нашу землю?! Господь Бог благословив нам прожити ще один рік, який для кожного та кожної із нас був різним, за що усі дякуємо Господу! Усі переживаємо стан війни в Україні, думаю, що ніхто із нас до цієї події небайдужі, бо усіх торкається війна у певний спосіб. Все-таки війна ведеться на території нашого краю, гинуть й терплять наші люди, тривоги за життя торкаються наших сердець. Ми свідомі того, що нас захищають ЗСУ, світлі ангели, так назвемо їх, які люблять свій народ, свою землю, яку нам дарував Господь, люблять свободу і дорожать мирним життям. Сталося так, що ворог, російські агресори, вдерлися на нашу землю, вбивають наших людей, грабують усе, що їм попадає під руку, знущаються з наших людей, кров’ю та брехнею наповнюють нашу землю, яку їм вдалося на певний час посісти. Дуже гірка доля випала на історію нашого життя, чого ми не сподівалися й не очікували. Ми волаємо у моліннях до Бога, який, очевидно чує нас, але ще досі дає можливість ворогові реалізувати свій план та свою злобну волю. Чому так ще не стається як ми бажаємо: кінця війни та прихід миру?! Не маємо відповіді, але віримо, що наші благання до Господа недаремні й кінець війні прийде тоді, коли ми не сподіваємося.

Святий апостол Павло писав до галатів, щоб вони не піддалися обману людської філософії, стихіям світу, бо Господь є у світі й усе живе в ньому. Богу все відомо про кожну людину, яка йому дорога, бо Спаситель віддав своє життя з любові до нас, щоб ми були щасливі у вічності. Хай ця пам’ять про щасливу вічність буде для нас віхою життя, мимо важких днів війни, яка постійно тяжить на нашому сумлінні.

Сьогодні свято і ми про це не маємо права забувати, бо святкуємо Новий рік, свято найменування Ісуса Христа та святого Василія Великого. Звичайно, що віддаватися великому святкуванню, влаштовувати помпезні забави немає змісту, але скромно, слід пам’ятати й відзначати свята, щоб не загнати себе у відчай, не падати духом, не зайти в стан депресії… Святий Йосип восьмого дня після народження приніс хлоп’ятко у святиню, щоб назвати його іменем Ісус, виконуючи обряд обрізання. Це ім’я приніс ангел із небес в Назарет, коли благовістив Марії (пор. Лк 1,31), а згодом, у сні Йосип почув від ангела, що народженого з Марії він назве ім’ям Ісус (пор. Мт 1,21). Ім’я Ісус означає Спаситель і це наш Спаситель, який зійшов з неба в лоно Марії, яка погодилася прийняти його. Звичайно, що таємниці втілення ніхто не може збагнути, бо це – Божа дія! І нам не потрібно в це посвячуватися, бо ми люди створені, а це означає обмежені, хоч би розумом і мудрі особи про це знають, дякують Богові за все, особливо, за дар втілення Божого Сина та його місію викупу людського роду з-під влади демона! Святий Йосип погодився бути земським батьком Ісуса Христа, прийняв його, назвав ім’ям Ісус, який піддався обряду обрізання, усе виконано так, як заповідав тодішній закон. Опікун Йосип почувався відповідальним, а Ісус, як Син Божий, слухав святого Йосипа, ніколи не суперечив йому, віддався цілковито в руки праведного опікуна. Звичайно, що Марія, як мати Ісуса, виховувала свого сина, слухалася обручника Йосипа, смиренно виконуючи його розпорядження. У цій святій сім’ї, панувала повна злагода й любов, бо вони з півслова розуміли себе!

Згадаємо святого святителя Василія Великого, що народився близько 329-го року в місті Кесарії, в багатому і знатному роді. Початковий рівень виховання отримав у своїй сім’ї, згодом, виїхав до Афін, де продовжив студії. Подружив з Григорієм Богословом, які відвідували храми та поглиблювали свою науку. Святий Василій охрестився аж 355 року, в той час існував такий звичай, також. Коли Василій повернувся у Кападокію, після подорожі по святинях Близького Сходу, організував при березі річки Іриси групу людей, які прагнули жити чернечим життям. У 360 році Василій, будучи ще тільки читцем, був присутній на Константинопольському Соборі, а в 364 був поставлений у священики в Кесарії. Його зовнішня постава свідчила про зосередженість в Господі. У 370 році святий Василій був поставлений у єпископа в місті Кесарії. Боровся з неправильним вченням єретиків та аріан. Коли імператор Валент, прихильник аріанства, зустрівся з Василієм, тоді переконався про його стійкість та мудрість, він не підтримав аріан, які вимагали заслання для Василія Великого. Святий Василій був ініціатором скликання Другого Вселенського Собору, але не дожив до нього. Він помер 1 січня 379 року у віці приблизно 49 років. Святий Василій Великий залишив після себе велику спадщину написаних творів, зокрема, бесіди про шість днів створення світу Богом; про Пресвяту Трійцю; різні трактати на богословські теми; книги про Хрещення та Святого Духа. Залишилося теж, багато листів, що він писав різним особам. Життя його коротке, але духовно дуже багате! До святого Василія можемо віднести слова книги Премудрості: «Це був той, якого ми безумні колись мали за посміховисько… Його життя ми вважали безумністю і його кінець без честі. Як він зачислений між синів божих і його жереб є між святими?» (Прем. Сол. 5,4-5). Різні єретики уважали святого Василія за безумного, а Господь підніс його на свій престол!

Молімося до святого Василія Великого, щоб він виблагав для нас Господнього милосердя та завершення війни. Бажаю усім щасливого Нового року та закінчення війни в Україні!

Джерело