Як сповнилось вісім день, коли мали обрізати хлоп’ятко, назвали його Ісус – ім'я.

Лк 2,20-21,40-52

Кожна подія в житті Ісуса після народження – це черговий крок Його зближення до людини. Цим Божий Син уподібнюється до нас у всьому: обставини народження, отримання імені, посвячення себе Отцеві сорокового дня, послух батькам і фізична праця теслі до 30 року життя, хрещення, убоге життя, терпіння від людей тощо. У такий спосіб Христос поступово більш виразно об’являє любов Бога до нас.

Ісус Христос не мав потреби і обов’язку обрізання, жертвувати себе в храмі та дотримання інших звичаїв, але цим Він зберігає вірність релігійним традиціям і законові Старого Завіту, який встановив, щоб зродити в серцях людей віру і довіру до Себе, що Він є правдивим Месією. Довіра людей до Ісуса стане основою створення Ним нового зв’язку людини з Богом – віри та любові через Ісуса Христа. Апостол Павло часто наголошував на цьому у своїх листах до перших християн: „Один бо Бог, один також і посередник між Богом та людьми – чоловік Христос Ісус” (1Тм 2,5), „Оправдані ж вірою, ми маємо мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа” (Рм 5,1).

Спаситель Своїм життям та через апостолів допомагає нам зрозуміти таємницю спасіння, що тепер воно залежить не від наших побожних вчинків, жертв, а від зв’язку віри та любові з Христом. Господь Cвоєю наукою не скасував закону заповідей Божих, як сказав: „Я не прийшов усунути закон чи пророків, а доповнити їх”, але надав їм новий зміст і мету – шукати й пізнавати Бога, мати відкрите серце для Його любові. Його слова спрямовують всю нашу увагу на Бога через цілковиту надію і довіру Йому. То Ісус освячує і спасає нас, а не самі наші вчинки, кажучи: „Без мене ж ви нічого не можете чинити” (Йо 15, 5). Виконання нами Божого закону має бути знаком нашої вірності Христові – щирої любові до Нього, згоди в усьому з Божою волею, як запорука спасіння згідно зі словами Ісуса: „Я – світло світу. Хто йде за мною, не блукатиме в темряві, а матиме світло життя” (Йо 8, 12), „Хто слухає моє слово й вірує в того, хто послав мене, має життя вічне” (Йо 5, 24). Через міцний зв'язок віри, надії та любові з Богом дозволяємо Йому діяти без перешкод в нашому житті й наповняти Його всяким добром.

Існує розповідь про заможного чоловіка, який одного разу розкішно бенкетував зі своїми приятелями. В часі гостини вірний слуга передав йому листа з усним додатком: „Лист містить у собі щось дуже важливе”. „Е, — сказав сам до себе чоловік, кладучи листа в кишеню і не відкриваючи його, — усе важливе треба відкласти на завтра”. Однак цей чоловік не дочекався наступного дня, бо цієї ж ночі його вбили злодії, а, власне, про їхній намір застерігав чоловіка в листі вірний його друг…

Через обрізання і найменування Ісус вчить нас послуху Богові. А це означає вміти почути голос любові Бога до нас і дозволити Йому провадити себе в житті надійною та безпечною дорогою до спасіння. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Джерело