Проповідь Преосвященного владики Тараса, виголошена в день свята Богоявлення Господнього, 6 січня 2024 року, під час Архиєрейської Божественної Літургії , в Катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці в м. Стрию.

Всечесні отці, дорогі брати і сестри!Христос рождається!

Для нас є важливими дві події в історії світу. Першою є Воплочення другої Особи Пресвятої Трійці. Божий Син став людиною на ім’я Ісус із Назарету. Тому предметом святкування Різдва є таємниця того, як Боже «Слово стало тілом, і оселилося між нами». Бог хотів висловити саму сутність божественного, і зробив це через людську природу. Тому в Ісусі «перебуває повнота божества», і водночас сенс і гідність людства, бо найблагороднішим в людській природі є те, що вона здатна вмістити в собі Бога. Другою подією є Великоднє таїнство: смерть і воскресіння Ісуса з Назарету. Ці два головні орієнтири визначають для нас шлях до вічного життя.

Вічне життя не досягається якимись магічними силами чи засобами, і не є постійним продовженням земного існування. Воно перевершує всяке очікування, і спочиває у тому, щоб «пізнати єдиного, істинного Бога, і ним посланого Ісуса Христа». Спасіння починається зустріччю з особою Ісуса з Назарету, який має владу «дарувати життя вічне» тим, котрі йому вірять та наслідують до кінця.

Сьогодні Церква святкує подію хрещення Ісуса в річці Йордан. Різдво заклало засновки, а Великдень став кульмінацією сповнення біблійної символіки та богословського змісту цього свята.

Після подій Різдва, Письмо згадує про Ісуса лиш епізодично, нічого не кажучи про період від його 12-ліття до моменту, коли він починає свою публічну діяльність. Десь у віці тридцяти років приходить Ісус з Галилеї на Йордан, та приєднується до натовпу грішників, які чекають на хрещення покаяння від Івана. Ведені усвідомленням власної нікчемності, ці люди хотіли звільнитися від своїх гріхів та їх наслідків, але розуміли, що самостійно не здатні цього досягти. Іванове хрещення покаяння теж не мало сили скасувати людські гріхи. Це був релігійний акт, основою якого було визнання людьми своєї гріховності, щоб так приготуватися до приходу Месії, який мав принести їм духовне та національне визволення.

Ісус із Назарету, як єдиний без гріха, такого покаяння не потребував. Але він без жодного слова приймає хрещення від Івана, і цим публічно заявляє, що бере на себе гріх людства, щоб спокутувати його на Голгофі. Хрещення Ісуса в Йордані стало прообразом як його «хрещення кров’ю» на хресті задля оправдання людства, так і торжества вічного життя, започаткованого Воскресінням.

Розповідь про хрещення в Йордані звертається до багатьох мотивів Старого Завіту. Ісус сходить у води Йордану, так само, як ізраїльський народ, який вийшов з єгипетського рабства через Червоне море, вступив до обіцяної землі перетнувши Йордан. І коли Ісус виходить із води, над ним лунає голос Отця, і Дух Божий з’являється у вигляді голуба.

Присутність Божого Духа згадується у Святому Письмі там, де починається новий етап історії. На початку творіння Дух витає над водами; після потопу з’являється голуб, який несе гілку, як обітницю і знак того, що час кари закінчився, і настало нове життя. Потім Дух Господній з’являється над ковчегом заповіту, та під час освячення Єрусалимського храму. Так само під час хрещення, яке розпочинає публічний період життя Ісуса, а для людства – початок здійснення історії спасіння, з’являється Св. Дух у вигляді голуба.

Сутність символіки хрещення Ісуса в Йордані розкривається у його кровавій жертві та смерті на хресті, яка назнаменовує «новий вихід» для людства. Звідси має силу Таїнство Хрещення, яке стає справжньою «купелю відродження» для нас через прощення первородного і особистих гріхів та їх наслідків. Для людини хрещення є виходом з темряви прокляття до нового життя, відкритого для вічності. Віра у це є стверджена Святим Духом через воскресіння Ісуса. Він «той, хто прийшов через воду і кров, не тільки через воду, але через воду і кров. І про це свідчить Дух, бо Дух є правда».

Незнайомець, на якого вказав Іван зі словами: «Ось Агнець Божий, який світу гріх забирає», виходить з вод Йордану помазаний Духом. Він є Месією, який бере на себе всю трагедію безбожності людства, щоб сповнити послання його спасіння. Однак починаючи здійснювати свою місію, Ісус не виходить одразу на вулиці світу. Спочатку він йде в пустелю, у місце самітності, молитви і випробування. Там він піддається спокусам, щоб його післанництво визріло у протистоянні з дияволом, який буде слідувати за ним аж на Голгофу. Здолавши випробування у пустині, Ісус вступає на шляхи Галілеї та починає звіщати Євангеліє, кличе своїх учнів і здійснює свої могутні знамення.

Наше життя від народження є невід’ємною складовою історії людства, яке прямує до своєї вічної мети. А щоб її досягли, сам Христос стає для нас Дорогою, Правдою та Життям. Він є Боже Слово, яке здійснило все, що Бог запланував. Благодаттю Святого Духа він продовжує діло спасіння у своїй Церкві, давши апостолам і їх наступникам заповідь: «Дана мені всяка влада на небі й на землі. Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа; навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав. Отож я з вами по всі дні аж до кінця віку». Через Таїнство Хрещення «ми, що в Христа Ісуса охрестилися, у смерть його христилися». Тому «поховані з ним через хрещення на смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, і ми теж жили новим життям». А «всім, котрі прийняли його, та в ім’я його вірують, дане право дітьми Божими стати», та вічність успадкувати.

Отче Слово, яке у Вифлеємі сталося Тілом, у водах Йордану почало сповнювати спасительний план Божого Провидіння, згідно того, що Господь ствердив через пророка: «Як дощ і сніг сходить з неба і не повертається туди, але напуває землю, щоб вона родила й ростила та давала насіння тому, хто її обсіває, і хліб тому, хто їсть, отак і моє слово, що виходить у мене з уст, не повертається до мене порожнім, але чинить те, що я хочу, довершує те, за чим я його вислав». Все сталося згідно Божого задуму, щоб ніхто не сумнівався в тому, що усе це продовжує тривати зараз, і напевно досягне Богом визначеної мети. Амінь.

Христос Рождається! Славімо Його!

† Тарас Сеньків,
єпарх Стрийський

Джерело