Холодний вітер гуляє по коридорах і квартирах, бо немає жодної вцілілої шибки.

Підлога всіяна битим склом. Потрощені меблі. Люди, які мішками виносять уламки зі своїх осель. Лагодять, що можуть.

Такий вигляд має дніпровський гуртожиток, у якому мешкають понад два десятки родин. Йому дісталося найбільше під час вчорашньої вечірньої атаки шахедами.

У родини пані Валерії побите житло і автівка. Врятувало те, що разом з чоловіком і сином-підлітком були в підвалі. У хлопця 24 лютого день народження. Він добре пам’ятає, як два роки тому зустрічав свої 14 під канонаду ракетних вибухів.  

Андрій разом з молодою дружиною поїхали в гості до друзів. Буквально за півгодини до прильоту. Кажуть, жити вже тут не зможуть. Надто великі руйнування. Удар прийшовся прямісінько під їхніми вікнами.  

На місці продовжує працювати мобільний пункт прийому звернень. Там поліцейські вже обробили майже півсотні заяв про пошкоджене майно.

Ми все подолаємо! І вороги – не виключення!