І припавши лицем до ніг Ісуса, став йому дякувати.

Лк 17,12–19

Наше земне життя наповнене всякими потребами тілесними й духовними. Щоб їх заспокоїти, ми працюємо, здобуваємо добро. Відповідно наш дух налаштовується на те, аби постійно щось отримувати, а рідше щось віддаємо, ділимося з кимось, дякуємо – даруємо комусь добро. Тож у духовному житті важливе значення має молитва подяки.

Коли дякуємо людям і Богові за отримане добро, то не затримуємо увагу на собі та речах, а звертаємо її на інших осіб, оточення навколо нас. Подяка свідчить про відкритість нашого серця, готовність до контакту з іншими людьми, спілкування, діалогу, взаємного збагачення. Бо такою є природа любові: не лише отримувати, а й дарувати іншим, дбати про спільне добро. Чим більше даруємо добра, тим більше воно зростає в нас. Тому каже апостол Павло: ,,Більше щастя – давати, ніж брати” (Ді 20,35). Подібною є народна мудрість: ,,Хто отримує, наповняє руку, а хто дає, наповняє серце”.

Людське життя на землі недосконале. Після первородного гріха людина була змушена сама працювати, важкою працею забезпечувати своє життя. Але не все в житті вдається здобути власними силами, тому людина зверталася до Бога по допомогу. Відповідно наша молитва часто наповнена проханнями про добро людське й духовне, а мало дякуємо за все Богові та людям. Патріарх Любомир Гузар так говорив про подяку: ,,Навчіться дякувати Богу за те, що у вас є, тоді Він подарує вам те, чого вам бракує”.

Значення подяки Він пояснив словами: ,,Бог випробовує нас через різні обставини. Якщо ми поставимо Його на першому місці, житимемо за Його законами і будемо Йому довіряти, то можемо мати оправдану надію на Його поміч”.

У Євангелії цієї неділі читаємо про оздоровлення десяти прокажених. Коли вони зустріли Ісуса й попросили оздоровити їх, Спаситель сказав їм піти до священників. Тим самим піддав їхню віру, довіру та любов певному випробуванню. У дорозі вони очистилися – стали здоровими й повернулися до своїх домів. Лише один із них, самарянин, повернувся назад, щоб подякувати Христові за зцілення. Цим він показав щирість своєї любові до Бога, що Він є найбільшою цінністю для нього.

Важливість подяки в людському житті можна виразити словами вірша Наді Ковалюк:

Я вдячна Богу за своє життя!

За всі винагороди і за втрати,

З те, що є, й за те , чого нема,

За те, що маю і не можу мати.

Хай доля в мене – солодко-гірка,

Але душа завжди моя відкрита.

Я вдячна Богу за своє життя!

За те, що є заради кого жити!

Подяка допомагає перевірити правдивість нашої любові до Бога, наскільки Він є нашим скарбом, чи вміємо цінувати й поважати Його, цілковито довіряти Йому. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Джерело