Дніпро сьогодні схилив голову у хвилині мовчання… Там, біля багатоповерхівки на Перемозі.

Рівно рік тому… На цьому ж місці також оголошували її. Бо до останнього вірили – бодай хтось ще вцілів… Сподівалися дадуть про себе знати… Почуємо у тиші голоси з-під руїн…

То була субота. День для часу з родиною. День, після якого місто прощалося з цілими сім’ями. Оплакувало дітей та батьків. Ховало друзів, колег і просто знайомих.

Загалом 46 людей. Серед них шестеро хлопців та дівчат, яких вбили росіяни. Скерували на мирних тонни заліза і вибухівки.

Відтоді там місце суцільного болю. Не забудемо жодного із загиблих. По області за велику війну їх 298. Не пробачимо!