Ми думаємо, що ще буде нагода подякувати, чи то Богові або іншим людям. Але є небезпека запізнитися. Для Бога «завтра» буде завжди, а для нас воно може і не настати. Сьогодні ця людина ще є зі мною, а завтра може її не стати.
Перед цим застеріг єпископ-помічник Львівської архиєпархії владика Володимир під час проповіді у 29-у Неділю після Зіслання Святого Духа у Храмі св. апостола Андрія Первозванного м. Добромиль.

«Вже минуло кілька годин сьогоднішнього недільного дня. Чим були заповнені наші думки? Чи ми сьогодні вже промовляли устами чи думкою слово «Дякую». Може ще не встигли, але варто вже зранку дякувати Богові, що зволив нам відкрити очі», — так вважає єпископ-помічник Львівської архиєпархії.
На його думку, до вдячності привчають вже в дитинстві. Більше того це належить до елементарних етичних засад у вихованні. Коли дитині щось дати, наприклад цукерок, то мама чи батько відразу кажуть дитині: А що треба казати? Тоді дитина промовляє слово: Дякую! Але з роками це можна згодом забути.

За словами архиєрея, сьогоднішнє євангельське слово (Лк 17, 12-19) на прикладі оздоровлення Ісусом десяти прокажених висвітлює важливу тему духовного життя – саме вдячність, щоб вміти дякувати Богові і ближнім за всяке добро. Вдячність не лише вказує на цінність і важливість якогось дару для нас, а й лікує людини від байдужості.
«Однією з особливих ознак Божої любові, яку відкриває нам нинішнє Євангеліє, є те, що Бог дає нам набагато більше, ніж ми просимо. Про це свідчать слова Христа, які Він сказав до самарянина: „Іди, віра твоя спасла тебе”. Господь не каже, що віра твоя оздоровила тебе, а спасла тебе. Вилікуватися від хвороби можна самому чи з допомогою інших людей, використовуючи ліки – земні Божі дари, а спасіння походить лише і безпосередньо від Бога»,— сказав проповідник.
Й закликав задуматися над тим, як часто ми промовляємо молитву вдячності?
«Ми радше просимо. Чи щонайменше десята частина нашої молитви є молитвою вдячності? Людині завжди щось ще буде бракувати. Тому їй притаманне: я хочу, мені треба… Важливо прислухатися до мудрої поради блаженнішого Любомира Гузара: “Навчіться дякувати Богові за це, що у вас є. Тоді Він вам подарує це, чого ще бракує!”»,– зазначив він.

«Питаючи самарянина, „чи ж не десять очистилось, де ж дев’ять?”, Господь дорікає невдячним людям. Ці люди отримали зцілення, але втратили Цілителя, Спасителя, не мають з Ним контакту. А цей єдиний вдячний чоловік отримує спасіння, бо перебуває в контакті з Спасителем»,— додав архиєрей.
«Не знаємо, якою була подальша доля всіх тих, кого зцілив Ісус від прокази. Але знаємо, що в Єрусалимі сталося з Христом. Немає згадок євангелистів про те, що хоча б десята частина всіх оздоровлених від різних недуг людей була біля Його хреста. І стає сумно, бо легко дякувати тоді, коли нам ніхто і ніщо не загрожує. А як же важко покидати зону комфорту»,— зауважив єпископ-помічник.
«Ми зібрані на Святій Літургії. Євхаристія означає в перекладі не що інше як подяка. В молитві євхаристійного канону ми дякуємо Богові за всі добродійства, які «ми знаємо і не знаємо – явні і неявні»,— ствердив він.
«Припадімо нині разом із самарянином до стіп Ісуса, щоб Йому подякувати за всі прояви Його любові до нас. Тоді отримаємо набагато більше»,— закликав проповідник.
«Німецький письменник і драматург August von Kotzebue говорить так: «Вдячна людина мов родюча земля – приносить щедрі плоди». Будьмо вдячними людьми! А наслідки не будуть баритися!»— додав владика Володимир.

Фото з архіву

Джерело