ЗСУ — це конкретні люди в дії. Природно, що ми проєктуємо на них певні уявлення про Бога. Ми повинні підтримувати ЗСУ, але не ідеалізувати, інакше розчаруємося. Якщо ми перетворимо воїнів на ідолів, то зневажимо їх у такий спосіб, проєктуючи на них завищені сподівання й очікування. Інколи ми хочемо перекласти на ЗСУ весь тягар війни. Але захист Батьківщини має бути загальнонародною справою.

Сьогодні ми не маємо вичерпної відповіді на запитання, чому Бог допустив війну. Але зрозуміємо на нього відповідь лише з перспективи історії всього людства — у момент Другого приходу нашого Спасителя. Як християни, ми можемо ствердити, що найвище добро та справедливість існують, і вони матимуть останнє слово.

У драматичних обставинах Бог є там, де найбільше болить, де найбільше беззаконня. Тому на екзистенційні запитання можемо відповісти на основі особистого спілкування з Богом.

«Нещодавно до мене завітав один з наших воїнів, який написав цілу поему, переспівуючи 13-й розділ Першого послання Апостола до Коринтян про справжню любов… Слухаючи того молодого хлопця, молодшого сержанта українського війська, я зрозумів, що саме там, де є межа життя і смерті, люди мають досвід присутності Бога. Кажуть, що на фронті атеїстів немає…», — розповів Блаженніший Святослав в інтерв’ю для «Української правди».

Однак зауважив, що відчуття зневіри в обставинах війни може бути великим голодом і пошуком Бога. Ми маємо молитися за тих, хто зневірюється, маємо підтримувати їх.

Департамент інформації УГКЦ

Джерело