«Тріумфальна» поразка поблизу Зимового палацу

Чергове поповнення у словнику пропагандистської «новомови» виглядає наступним чином: «Стався інцидент, який потребував уваги силових відомств». Саме так губернатор Санкт-Петербургу Беглов прокоментував «хлопок», що стався на нафтопереробному заводі «Невський мазут».

НАСПРАВДІ, таких «хлопкових інцидентів» тільки в січні трапилось вже декілька. Серед найгучніших: 18 січня — Петербурзький нафтовий термінал, 19 січня — нафтобаза «Роснефти» у місті Клинці, 21 січня — термінал компанії «Новатек» в Усть-Лузі, 25 січня — НПЗ в Туапсе; 29 січня — НПЗ «Славнефть-ЯНОС» в Ярославлі.

Зважаючи на цю хроніку, увага силовиків Росії зараз прикута до зовсім іншого, наприклад, до конфіскації майна у «розповсюджувачів фейків про ЗС РФ», яку дозволила Держдума.

Інакше як пояснити, що росЗМІ радісно повідомляли, що не просто ППО, а цілий С-400 «Тріумф» помітив дрон ще в небі над Смоленською областю і збив його, але якось так дивно, що той долетів аж до батьківщини Путіна. 

Нагадаємо, комплекс С-400 включає  командний пункт, РЛС, до 12 пускових установок, що одночасно можуть вести до 36 цілей, на які можуть бути наведені до 72 ракет. І все це на дальності до 250 км.

Але якимось чином «успішно збитий» БПЛА все ж влучив у «Невський мазут». Більшої «тріумфальної» поразки чергового «аналоговнет» і вигадати важко. В тому числі й на світовому ринку озброєнь, де Росія позиціює С-400 як найсучаснішого «вартового неба».

До речі, «Невський мазут» знаходиться на залізничній розв’язці за 5 км від культової для Росії споруди — Зимового палацу. Але з огляду на те, що й досі немає чіткого роз’яснення з приводу травневої «бавовни над Кремлем», – нічого культового в Росії вже не залишилося. І захищати їх нема чого. Або просто нема чим.

До питання про «національну гордість великоросів»

Навіть з культом Путіна проблеми, які вже не може приховати і кремлівська соціологія.  ВЦИОМ опублікував дослідження під претензійною назвою «Про національну гордість великоросів».

Пропаганда, звісно, все подала у потрібному ракурсі. (Разом із ймовірно результатами майбутніх путінських «перевиборів» – 78,5%).

НАСПРАВДІ, ця ж пропаганда приховала інші досить показові цифри. Реальну гордість за Путіна (а саме це слово використане в назві дослідження) відчувають лише 9% росіян.

Ідея «повернення втраченої могутності у світі» також не знайшла у них масового відгуку: «статус на міжнародній арені» та «зовнішню політику» як предмет гордості назвали ті ж 9%.

Ці цифри були оприлюднені майже в той самий час, коли Путін пояснював мету своєї війни з Україною: «Історична Росія піднялася і змушена захищати свої інтереси, у тому числі за допомогою збройної боротьби». Судячи з того, що гордість за «перемоги у СВО» відчувають лише 8%, а за армію та російську зброю – взагалі лише 5%, – захищати свої інтереси Путіну стає дедалі важче. Здається, навіть, його автопричепний електорат втомився від такого «тріумфального» захисту.

Путін підсумував «розслідування» щодо Іл-76

З приводу авіатрощі літака Іл-76 у Бєлгородській області Путін зробив дві взаємовиключні заяви. Сказав, що «Росія готова до міжнародного розслідування» і що «літак було підбито з української території американською системою Patriot». 

НАСПРАВДІ, це цілком по путінським «понятиям»: наполягати  на міжнародному розслідуванні й одразу ж оголошувати його результати. Але  світ живе за міжнародним правом, а не «по понятиям» (як би цього нині не хотілося Кремлю). Крім «екранної версії приквелу» падіння Іл-76, жодних доказів Москва так і не надала.

Представник ГУР Андрій Юсов нагадав, що Україна також наполягає на міжнародному розслідуванні обставин падіння Іл-76 та з’ясуванні долі 65 полонених з оприлюдненого Росією списку.

«Якщо літак таки перевозив полонених, то Москва вчергове цинічно використовувала їх як живий щит, що є грубим порушенням міжнародного права. Відмова російської сторони передати тіла загиблих українців додає сумнівів щодо правдивості таких заяв», – зазначив представник МО України.

З огляду на те, що Путін вже призначив «винуватців» у вигляді українців та американців (через посередництво Patriot), про справжнє розслідування можна забути.

Росія озвучила «далекобійний» план щодо України

Головна мета таких заяв – примусити Захід припинити постачання Україні сучасного далекобійного озброєння. Саме в цьому контексті пролунала путінська заява про «демілітаризовану зону в Україні, яку треба відсунути. І це головний мотив наших хлопців, які воюють…».

НАСПРАВДІ, важко уявити, що «його хлопці» десь в окопах під Авдіївкою, вважають своїм «головним мотивом відсунення позицій далекобійної зброї». У них один мотив — вижити. А якщо поталанить, то й грошей заробити. Дивно, напевно, це було слухати й мешканцям Бєлгорода (і не тільки), які до 2022 року востаннє чули канонаду в 1943-му.

До того, що Путін верзе будь-яку маячню, аби лише виправдати свою агресію проти України, — всі давно звикли. Тепер потроху звикають і до того, що саме він (а не тільки пропагандисти) у відкриту каже, що не зупиниться на окупованих територіях України, а піде далі.

Слова Путіна щодо «демілітаризованої зони» швидко роз’яснила пропаганда: «у цей момент багато патріотів запитують себе, — а що, передбачається, що після миру в Україні збережеться нинішній неофашистський режим, який обстрілюватиме наші міста? І що ми не будемо брати російські Одесу, Харків, Миколаїв, Дніпро, Київ, Запоріжжя, Херсон? Заспокою вас. Дрони так далеко літають, що демілітаризована зона має бути на всій території України. І ці російські міста мають повернутися до Росії, якщо російська мова не буде другою державною мовою в Україні».

Отже, жодних ілюзій бути не може. Путіну потрібен не мир в Україні, а відсутність України. Або українців  на «цій території» (як він одного разу висловився). Відповідні методи вже відпрацьовуються на ТОТ. Окуповані території вже перетворилися на російську «зону». І зовсім не демілітаризовану. 

Одразу проковтнути всю Україну Путіну не вдалося. Тепер він спробує це зробити шматками — у вигляді «демілітаризованих зон». Нав’язливі «реально-територіальні» пропозиції московських «миротворців», які лунали у жовтні 2022 року і фактично не змінилися у січні 2024-го, — лише підкреслюють цей факт. Плани у Кремля далекобійні. Тому відповідь на них також має бути далекобійною.

Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Джерело