Симоньян радіє, що «б’є в серце Європі без реєстрації, смс і VPN»

«YouTube знову пішов у наступ на російські медіа, цього разу одночасно заблокувавши понад 40 каналів регіональних держтелерадіокомпаній. За що — у сервісі так і не пояснили… Деякі з них продовжують працювати, але скільки зможуть «переховуватися» від модераторів — невідомо», — нервують Z- ресурси.

НАСПРАВДІ, питання «скільки зможуть переховуватися» — актуальне і для самих модераторів. «Б’ємо Європі в саме серце без реєстрації, смс і VPN», — раділа 6 лютого Маргарита Симоньян. Приводом для цього стала нещодавня стаття балканської служби «Радіо Свобода» про те, що через два роки після запровадження заборони, RT і Sputnik, як і раніше, доступні на території ЄС. І це – не вдаючись до VPN та інших засобів обходу блокування, перебуваючи прямо в будинках Єврокомісії та Європейської Ради. Веб-сайти рупорів пропаганди були доступні англійською, французькою, німецькою, сербською, іспанською та арабською мовами.

Крім того, група фахівців з цифрової експертизи балканської служби РСЕ/РС за допомогою VPN перевірила доступність цих ресурсів для користувачів з 19 інших країн ЄС, і в кожному випадку вони відкривалися без жодних проблем.

За словами експертки з санкцій ЄС Інституту «Відкрите суспільство» Тінатін Церцвадзе, мовлення прокремлівських ЗМІ в європейських країнах досі триває тому, що влада в них не вимагала від національних провайдерів їх заблокувати. Найдієвішим способом обмежити доступ є блокування їхніх доменів, адрес конкретних сайтів, на рівні держав. «Однак жодна з них – членів ЄС – за два роки війни в Україні не зробила цього, а Єврокомісія не просила їх зробити це. Таким чином, реалізація санкцій у медіасфері залишається на розсуд провайдерів», – наголосила експертка.

Проблему підтверджує Йоханнес Барке, представник Єврокомісії, який відповідає за цифрову економіку, дослідження та інновації: «Національні провайдери мають заблокувати всі ресурси підсанкційних ЗМІ, а уряди цих країн мають вжити відповідних заходів регулювання».

«Обмеження, запроваджені проти прокремлівських ЗМІ відразу після початку повномасштабного вторгнення армії РФ в Україну, зараз практично відсутні», – заявив співзасновник української платформи StopFake Євген Федченко. За його словами, Росія швидко відновлює свої можливості, розуміючи, що країни ЄС не докладають серйозних зусиль, щоб завадити їй зайняти європейський інформпростір. 

Тому питання, до яких пір зможуть ховатися в Європі RT і Sputnik, – на жаль, поки риторичне.

Париж відповідає на шантаж Москви

У МЗС РФ прокоментували вбивство в Бериславі французьких волонтерів. Офіційний представник відомства Захарова заявила, що «це має змусити французьку громадськість замислитися про виправданість небезпечної політики Парижа щодо надання зброї київському режиму».

НАСПРАВДІ, це шантаж: чим довше Франція надаватиме Україні зброю, тим більше будуть гинути в ній французи та громадяни інших країн. Заява Захарової (в якій не пролунало навіть співчуття) свідчить, що вбивство волонтерів буде й надалі інструментом для спонукання західних суспільств тиснути на владу своїх країн з вимогою припинення подальшої допомоги Україні.

Але поки все виходить навпаки. Париж збирається передати Києву більше озброєнь останнього покоління, заявив новий прем’єр-міністр Франції Габріель Атталь. «Наша підтримка, очевидно, буде розширена: не лише у плані виділення фінансів, а й типів озброєнь, які мають відповідати найвищому стандарту, необхідному, щоб українці могли себе захищати», – сказав він. 

До цього міністр оборони Себастьян Лекорню відзначив, що війна в Україні та пов’язаний з цим перехід французької економіки на «військові рейки» — це можливість для армії та промисловості. За його словами, Франція вже у декілька раз наростила виробництво військової техніки та боєприпасів. Наприкінці січня президент Франції Еммануель Макрон пообіцяв передати ЗСУ 40 крилатих ракет SCALP та «сотні» керованих бомб, а також комплекси ППО для захисту українських міст.

Коли у Росії оголосять ізраїльтян «неонацистами»

МЗС РФ зробило ще одну резонансну заяву, яка стосується нещодавного визволення учасників музичної групи «Бі-2» з Таїланду. Нагадаємо, за антивоєнну позицію Москва намагалася депортувати їх до себе, щоб (за словами депутата Держдуми Лугового) «вони потім на ложках у тюрмі грали». Але у багатьох з них було громадянство Ізраїлю, що і врятувало від демонстративної розправи у Росії.

У підсумку Москва не знайшла нічого кращого, ніж звинуватити ізраїльського міністра закордонних справ Ісраеля Каца у «спробі політизувати тему Голокосту». І висловити «здивування» тим, що посол Ізраїлю в Москві Гальперін в інтерв’ю виданню «Комерсант» «оминула тему неонацизму в Україні».

НАСПРАВДІ, ситуація навколо групи «Бі-2» стала першим публічним випадком відкритого дипломатичного протистояння РФ з Ізраїлем. І останній виявився сильнішим. А згадану фразу «хто рятує одну душу, ніби рятує цілий світ» (до якої і причепилися в Москві) використав міністр МЗС Ісраель Кац у повідомленні про порятунок від репресій «Бі-2».

А щодо ставлення до Голокосту, то посол Ізраїлю в Москві Гальперін відзначила, що Міжнародний день пам’яті цієї трагедії не відзначається у російському офіційному календарі, а голова МЗС РФ Сергій Лавров взагалі принижує значення геноциду євреїв. 

Більш того, за її словами, в Москві перед членами ХАМАСу «простеляють килимові доріжки» і підтвердила, що Ізраїль підтримує територіальну цілісність та суверенітет України.

Нагадаємо, крім попередніх антисемітських висловів, у січні Лавров заявив, що ізраїльтяни не повинні думати, що їм «можна все, оскільки вони страждали в Другу світову. Так, був Голокост, це страшний злочин. Але також був геноцид усіх народів Радянського Союзу. Вони страждали не менше…». 

Здається, до офіційного оголошення ізраїльтян «неонацистами» залишився один крок. І на тлі дружби Росії з Іраном та ХАМАС незабаром він буде зроблений.

Про що свідчать «глобально-південні» мантри Лаврова

Сам Лавров 6 лютого знову з папірця читав мантру про те, що «у країнах Глобального Півдня зміцнюється розуміння, що ніхто не застрахований від державного бандитизму в економіці з боку Заходу».

НАСПРАВДІ, вважається, що термін «Глобальний Південь» вигадав Карл Оглсбі — один із лідерів громадського руху «Студенти за демократичне суспільство» (учасники якого протестували проти війни США у В’єтнамі в 60-х роках). Таким терміном він у своїх статтях публіцистично підкреслював схожість проблем колишніх колоній. До кінця XX століття термін «Глобальний Південь» використовувався виключно в активістському середовищі.

Потім він став щоразу більш вживаним і серед західних політиків. Проте ані в СРСР, ані в Росії він ніколи широко не застосовувався. Все змінилося з лютого 2022 року. З того часу Москва невпинно переконує, що готова відстоювати інтереси Глобального Півдня у протистоянні із західними країнами. Пояснення такої «готовності» на поверхні: фактична міжнародна ізоляція РФ через агресію проти України.

Москва і особисто Путін регулярно заявляють (наступного разу, напевно, це буде в інтерв’ю Такеру Карлсону, який зараз перебуває у Москві), що вона підтримує більшість країн світу в бажанні остаточно звільнитися від колоніальної залежності, а ті, в свою чергу, схвалюють дії Росії». (Звісно, це не так про що свідчать, наприклад, регулярні голосування в Генасамблеї ООН).

Сприяє цій «підтримці» і пропагандистська активність РФ у регіоні. Сукупна аудиторія іспаномовних версій RT та Sputnik складає близько 32 млн осіб, серед яких росіяни активно підігрівають антиамериканські настрої. На африканському напрямі свій вплив РФ також надуває за рахунок пропаганди. А от в економіці все складніше. Наприклад, у 2021-2023 роках китайські інвестиції в Африці загалом сягнули $20 млрд. У Росії (крім проведення символічних самітів, мутних історій на кшталт «ангольських алмазів» і пропозицій своїх воєнних послуг черговому керівництву чергової країни із нестабільною політичною ситуацією) за великим рахунком нічого немає. При цьому «голодні ігри» африканцям – через війну з Україною – Москва вже влаштувала.

Таким чином, регулярні її мантри про «любов до Глобального Півдня» насправді викликані не бажанням йому допомогти (про що, наприклад, свідчить остання «бананова війна» з Еквадором), а виключно судомним пошуком путінською Росією (яка і є яскравим символом сучасного «державного бандитизму») свого власного «глобального» місця. Смішно, але цій північній країні більше нема де дітися, як на Півдні.  

Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Джерело