Теза №1. Мета СВО в Україні — «заборона усіляких неонацистських рухів»

Брехня:

Ми поки що не досягли своєї мети в Україні, бо одна з цілей — це денацифікація. Мається на увазі заборона усіляких неонацистських рухів. Потрібно позбутися тих людей, які цю теорію і практику залишають у житті і намагаються її зберегти, — ось що таке денацифікація. Ви знаєте, як вам не здасться дивним, під час переговорів у Стамбулі ми таки домовилися про те, що в Україні не буде культивуватися неонацизм, у тому числі й буде заборонено на законодавчому рівні. Це, виявляється, можна зробити під час переговорного процесу. І тут немає нічого принизливого для України як для сучасної цивілізованої держави. Хіба якійсь державі можна пропагувати нацистів? Ні, правда? От і все.

Правда:

«Неонацизм в Україні» — вигадана російською пропагандою проблема. Звичка Москви навішувати ярлик  «фашистів» та «нацистів» на всіх недругів походить ще з часів СРСР. У різний час це на собі відчули Польща, Ізраїль і навіть соціалістична Югославія. Вигадуючи «неонацизм» в Україні, путінська пропаганда намагається представити нашу країну як законну ціль для агресії, терору і знищення (цілі, які ховаються за евфемізмом «денацифікація»). Про це відверто писали пропагандисти, такі як Тимофій Сергейцев. Тим часом не Україна, а саме сучасна Росія перетворилася на нацистську державу: з необмеженою диктатурою, репресіями проти незгодних, експансією в сусідні країни та оголошенням цих країн «вигаданими та несправжніми». Справжньої денацифікації потребує путінська Росія.

Теза №2. Війну можна було закінчити ще півтора року тому, але «Україна піддалася вимогам Джонсона»

Брехня:

«Той факт, що вони підкорилися вимогам або вмовлянням містера Джонсона, здається дуже сумним. Тому що, як сказав Арахамія, ми могли б зупинити ці бойові дії ще півтора року тому, але британці нас умовили та ми відмовилися. Ну і де зараз містер Джонсон? А війна триває».

Правда:

На російсько-українських переговорах у Білорусі та в Туреччині у лютому-березні 2022 року не було досягнуто прийнятного для сторін результату. Москва схиляла Київ до капітуляції. Єдина причина, чому Україна брала участь у цих розмовах – загрозлива ситуація на фронті у перші тижні повномасштабного російського вторгнення. Однак Сили оборони, які зупинили загарбника під Києвом, позбавили українських дипломатів від необхідності піддаватися російському диктату. У квітні жахливі знахідки у Бучі та в інших визволених містах і селах продемонстрували, що трапляється там, де «зупиняються бойові дії» і починається російська окупація. Однак навіть після цього Київ залишав можливість для діалогу з Москвою: щоб зупинити війну на компромісних, а не нав’язаних умовах. Єдиною умовою української сторони було, щоб Росія утрималася від чергових спроб анексії території. Але Путін не дослухався і сам спалив переговорні мости.

Теза №3. Україну створив Ленін, а потім ще раз – Сталін

Брехня:

«Радянська Україна отримала величезну кількість територій, які взагалі ніколи до неї жодного стосунку не мали, насамперед, Причорномор’я. Але це не важливо. Важливим є те, що Ленін, засновник Радянської держави, створив Україну саме такою. 

У Румунії та Угорщини теж частину територій забрали, і вони, ці території, увійшли до складу радянської України і досі там перебувають. Тому ми маємо всі підстави говорити, що, звичайно, Україна у певному сенсі – штучна держава, створена з волі Сталіна».

Правда:

Новітня українська держава була заснована не Леніним і Сталіним, а українським національним рухом – одночасно з Польщею, Литвою, Грузією і навіть самою Росією, як республікою, а не володінням династії Романових, яким вона була до 1917 року. Україна була утворена після колапсу імперій; в межах території, де була українська етнічна більшість (включно зі згаданим Путіним Причорномор’ям). З того часу її кордони не змінилися кардинально. Російські більшовики не створили, а завоювали незалежну Україну, перетворивши її на чергову «радянську республіку». Якщо Путін вважає, що «забирання територій» перетворює якусь країну на штучну, то Росія – найбільш штучна країна, яка всю свою історію займалася загарбуванням чужих територій – від Східної Пруссії і до Маньчжурії.

Теза №4. В Україні йде «громадянська війна» між росіянами 

Брехня:

«Українські солдати потрапили в оточення — це конкретний приклад із життя, бойові дії — наші солдати кричать їм: «Шансів немає, здавайтеся! Виходьте, будете живі, здайтеся!». І раптом звідти російською, доброю російською кричать: «Росіяни не здаються!» – І всі загинули. Вони досі росіянами почуваються. У цьому сенсі те, що відбувається, це певною мірою елемент громадянської війни».

Правда:

В Україні й справді живе багато росіян, які є патріотами і захисниками української держави. Вже цей факт руйнує наратив путінської пропаганди про начебто «переслідування росіян в Україні», або що українські росіяни «чекають на визволення» їх Путіним. Україна – зріла політична нація, що об’єднує громадян різного етнічного походження і віросповідання, які живуть у злагоді та взаєморозумінні. Тому нічого дивного в тому, що частина українських воїнів спілкується між собою російською мовою (яку, як стверджує російська пропаганда, в Україні «заборонили»). Фраза «русские не сдаются» – це усталений вираз, добре відомий людям, знайом з російською культурою. Тому не дивно, що українські воїни обрали її для тролінгу росіян-агресорів. Російсько-українська війна у жодному разі не є «громадянською», адже її учасники вже багато років є громадянами різних держав.

Теза №5. США потрібно «просто домовитись з Росією» і війна закінчиться

Брехня:

«Невже американцям нема чим зайнятися? Ви маєте проблеми на кордоні. Проблеми з міграцією, проблеми із національним боргом. Понад 33 трильйони доларів. Вам нема чим зайнятися. Тому ви маєте воювати в Україні. Чи не краще домовитись із Росією? Домовитися, вже розуміючи ситуацію, яка складається на сьогодні, розуміючи, що Росія боротиметься за свої інтереси до кінця, і, розуміючи це, власне, повернутися до здорового глузду, почати з повагою ставитися до нашої країни, до її інтересів та шукати якісь рішення?».

Правда:

Росія і Путін регулярно порушують всі домовленості й відмовляються виконувати міжнародні угоди, під якими стоїть підпис керівництва РФ. Здійснивши повномасштабний напад на Україну росіяни порушили близько 400 міжнародних угод. Росія порушила Заключний акт з безпеки та співробітництва в Європі (Гельсінські угоди) про непорушність європейських кордонів. Росія порушила Будапештський меморандум, згідно з яким вона, так само як і США та Велика Британія, зобов’язалися бути гарантами безпеки України в обміні на передачу Росії українського ядерного арсеналу. Росія порушила Договори про дружбу, співробітництво та партнерство, Про україно-російський державний кордон, Про використання Азовського і Чорного морів і сотні інших договорів з Україною. Росія використовує міжнародні угоди як зброю проти тих держав, з якими вона їх укладає і веде нечесну гру. Домовитися з Росією за рахунок України – це розв’язати Путіну руки для ще більшої та страшнішої війни в Європі та на інших континентах. 

Про що не спитав Карлсон Путіна:

Про блокування американських соцмереж у РФ, зокрема X (Twitter), на якій вийшло це інтерв’ю. Це порушення свободи слова.

Про переслідування протестантів у Росії. З 2017 у РФ заборонена діяльність Свідків Єгови. На окупованих територіях України з 2014 викрадають, катують, грабують, вбивають протестантських проповідників та вірян. 

Про викрадення українських дітей. За це на Путіна виписано міжнародний ордер.

Про масові вбивства та знущання з цивільних українців на окупованих територіях (Буча, Ізюм) та інші воєнні злочини.

Про воєнні провокації проти країн НАТО, які є також провокаціями проти США як їх військового союзника. 

Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Джерело