​​#ЦейденьвісторіїУкраїни

✨ 1884, 12 лютого – у Харкові народилася Наталія Полонська-Василенко, історикиня, перша жінка приват-доцент Університету святого Володимира у Києві.

Представниця історичної школи учня Володимира Антоновича Митрофана Довнар-Запольського. Дружина академіка Миколи Василенка. Перша в підрадянській Україні жінка-докторка історичних наук.

Походила зі збіднілої дворянської родини генерала та військового історика Дмитра Меньшова. Закінчила в Києві Вищі жіночі курси, пізніше – історико-філологічний факультет університету святого Володимира. У 1909–1910 роках разом із батьком Наталія брала участь в археологічних розкопках під керівництвом Вікентія Хвойки. Саме Київський відділ Військово-історичного товариства, одним із засновників якого був її батько Дмитро Меньшов, виділив кошти на проведення польових досліджень у Білогородці. З 1912 року вона асистент історії на Вищих жіночих курсах, згодом – приват-доцентка Київського університету.

Першим чоловіком Наталі Меньшової став поручик Сергій Полонський.

💬 «Кохання було палким, – пише дослідниця Богдана Тараніна, – за оповідками, поручик навіть стрілявся на дуелі через свою майбутню дружину. Проте шлюб виявився невдалим. Полонський став нецікавим дівчині, яка стрімко здобувала нові знання».

💬 «Виходячи заміж, я не збираюся стати ідеальною безликою дружиною, про яку чоловік згадує лише тоді, коли йому потрібна її послуга і все життя якої є догодження чоловіку… бути ж вічною рабинею… я не можу», – писала Наталія в листі до чоловіка. Через вісім років подружжя розлучилося.
Другий шлюб у 1923 році Наталія уклала із Миколою Василенком, в якому прожила щасливо до смерті чоловіка.
У міжвоєнний та воєнний період вона – професорка Художнього інституту та Київського університету, співробітниця Української академії наук, діяльний член багатьох наукових установ, в еміграції – професорка Українського вільного університету в Празі та Мюнхені, дійсний член Українського історичного товариства, Наукового товариства імені Шевченка та Міжнародної академії наук у Парижі.

У жовтні 1940 року вона захистила докторську дисертацію. Під час Другої світової Наталія Полонська-Василенко працювала науковою консультанткою в Музеї-архіві переходової доби в Києві. Тут діяла постійна виставка про знищення пам’яток архітектури України більшовиками. Директором Музею був історик Олександр Оглоблин, а також працювали Світозар Драгоманов та Петро Курінний.

У 1943 році Наталія виїжджає з міста разом зі своїм третім чоловіком, економістом Олександром Моргуном. Подружжя перебирається до Львова, потім до Чехословаччини.
З 1951 року подружжя жило в Німеччині у будинку для літніх людей, що знаходився у містечку Дармштадт біля Ульму (земля Баден-Вюртемберг).

Наталія Полонська-Василенко написала понад 200 наукових праць з археології, історії України, Української Церкви, спогади. Вона є авторкою посібника «Історико-культурний атлас з російської історії з пояснювальним текстом». Головною науковою працею вважала двотомну «Історію України». Перший том був виданий 1972-го року, а другий – вже після смерті дослідниці – у 1976 році.

💬 «Рік за роком, архів за архівом, – писав про неї історик Олександр Оглоблин, – і на Україні, і в центральній імперії – Москві, Петербурзі, і в Криму, документ за документом, сотні, тисячі дорогоцінних документів – знаходить, визбирає, систематизує і вивчає талановита дослідниця, перед творчим зором якої поволі встає грандіозна картина становлення нової України …».

Перекладач з Мюнхена Роман Шупер протягом шести років перекладав двотомник на німецьку

💬«Це була така собі, перша спроба в німецькій мові термінологічно дуже чітко відмежувати історію України від історії Росії чи Білорусі. Вразило, звичайно, те що вона розпочала свою кар’єру ще в «підсовєтській» Україні, в Східній Україні, в Харкові й цю роботу 30-х роках продовжила після війни вже тут у Мюнхені. Я знав її як надзвичайно скромну людину. Дуже така виважена, спокійна жінка. Така все дуже елегантно прибрана».

Померла Наталія Полонська-Василенко 8 червня 1973 році у Дармштадті, там і похована.