Об’єкт культурної спадщини – Церква Різдва Пресвятої Богородиці у м. Яворові.

Перша історична згадка про місто Яворів датована 1376 році. Ймовірно, вже тоді у місті існувала церква. Достеменно відомо, що 1515 році у місті була церква, священика якої згадано в податкових документах того року. 3 плином часу розрослися передмістя і теж заснували свої парафії. Року 1670 фундаційні грамоти на будову церков на Малому і Великому передмістях надав польський король Михайло Корибут Вишневецький. Тоді старанням о. Якова Загаєвича збудована тризрубна дерев’яна церква, завершена низькою шоломовою батею на восьмерику нави. У 1672 р. її права підтвердив Ян ІII Собеський. Утім 1743 року її продали до приміського села Цетулі, де вона стоїть і донині. На її місці звели нову деревʼяну, теж тридільну однобанну церкву. 1764 року її права і привілеї підтвердив польський король Август II. За одним із написів на зрубі відомо, що в 1867 році малювали вівтар церкви. У 1939 році за проектом львівського архітектора Євгена Нагірного(1885 – 1951) первісно тридільна церква розширена добудовою до нави бокових рамен та ризниць вівтаря. У 1958 – 1959 роках відновлено розпис церкви та перемальовано іконостас.Поряд з церквою розташована деревʼяна двохярусна дзвіниця. Після Другої світової війни церква стояла зачиненою від 1960 до 1989 року і слугувала складом на зерно. Храм стоїть на високій частині передмістя, дещо здалеку від Львівського шляху і прилягає зі свом цвинтарем до Яворівського ставища. Весь ансамбль трьохбанної споруди вражає глядача мистецьким вирішенням пропорцій і досконалістю архітектурних форм. У цей період з іконостасу були демонтовані царські врата й 1963 року передані до фондів Національного музею у Львові. На початку 1970 року проведено реставрацію церковної дзвіниці. Наприкінці 1980 – их років проведені ремонтні роботи після передачі церкви релігійній громаді. У 1997 році збудована вхідна брама, у 2009 році – огорожа. У 2006 році підлога в церкві замінена паркетною дошкою. На подвір’ї за церквою в 2003 році збудована нова плебанія з катехитичним центром. Ансамбль церкви та дзвіниці розташований у північно – східній частині міста, на околиці історичного Малого Передмістя, на підвищеному рельєфі вздовж вулиці. За межами ділянки на півдні – обширна територія ставища. Церква розташована в центрі великого подвір’я. Квадрат центрального зрубу завершений шоломовою банею з коміром на низькому восьмерику. Баня увінчана маківкою з хрестом над півмісяцем. Інші об’єми вкриті схилими дахами. На гребенях дахів – маківки з хрестами. Церква оточена піддашшям на фігурних випустах вінців. Дахова покрівля бляшана. Стіни на дубових підвалинах на кам’яному підмурівку, під піддашшям – відкриті зруби, над піддашшям – вертикально шальовані пофарбованими дошками. Карниз вівтаря декорований зубчиками. Церква освітлена невеликими круглими віконцями у восьмерику та прямокутними більшими у раменах та меншими у вівтарі та бабинці вікнами. Віконні заповнення з кольорового скла та вітражі. Двері головного входу з широкими одвірками й різьбленим надпоріжником, звужені до середини, зовні оббиті дерев’яною вагонкою. Двері південного рамена перероблені зі старих. Двері ризниць – сучасні. Стіни в інтер’єрі розмальовані. Бабинець та рамена з’єднані з навою високими арковими прорізами. Нава перекрита восьмигранним зімкненим склепінням, вівтар та рамена – зімкненим циліндричним, бабинець – циліндричним склепіннями. При західній стіні бабинця влаштовані хори. У 1939 році до нави прибудовані гранчасті рамена,до вівтаря – прямокутні ризниці. П’ятиярусний різьблений іконостас 1671 року, горизонтальної побудови з додатковим сюжетним рядом неділь. П’ятидесятниці над намісними іконами. Іконостасна стіна блакитного кольору з накладним різьбленням із позолотою. Нові царські двері на місці старих, у 1963 році переданих до фондів Національного музею у Львові. На дияконських дверях – цілофігурні зображення архангелів Гавриїла та Михаїла. Ікони намісного та апостольського рядів відокремлені різьбленими колонками. Ікони додаткового ряду в горизонтальних восьмикутних рамах. Фігури апостолів в окремих рамах зображені в повний ріст. Центральна ікона Христа у вертикальній восьмикутній рамі з позолоченим тисненням. Поясні зображення пророків у круглих медальйонах, скомпоновані трійками на двох декорованих картушах обабіч ікони Богородиці – Знамення. Завершений Розп’яттям із пристоячими. Ікони перемальовані.Обширна територія ансамблю оточена огорожею з парадною вхідною брамою та в’їздовими воротами від вулиці, обсаджена деревами. Парадний вхід і вимощені каменем доріжки оформлені низькими стриженими боскетами. Неподалік від парадного входу розташована монументальна дзвіниця, віддалена від церкви на північний захід. Перед церквою встановлені дерев’яні хрести, один – на тлі кам’яного гроту. У північній частині подвір’я, серед невеликого саду був старий будинок плебанії, сьогодні розібраний. На захід від церкви, на утвореній перепадом рельєфу терасі збудована нова плебанія з катехитичним центором та господарська споруда. В підніжжі південно – східного схилу пагорба – залишки мурованого засклепленого підземелля з нішами в стінах обабіч. Ансамбль церкви з дзвіницею – цінний зразок народного сакрального будівництва галицької школи, характерної, зокрема, для Яворівщини. Церква має історико – архітектурну та мистецьку вартість будівлі XVII століття та авторської перебудови 1939 року за проектом львівського архітектора Євгена Нагірного (1885 – 1951). Відповідає всім критеріям пам’ятки архітектури національного значення.

Джерело: Слободян В. Церкви України. Перемиська єпархія. – Львів,1998. – С. 748 (фото 1921 року).

Джерело: Кураш Р.,Слободян В.,Чорновол І. Каталог пам’яток історії та культури Яворівського району Львівської обл..// Дрогобицький краєзнавчий збірник. – Дрогобич, 2003. – С. 569.

Джерело: Володимир Александрович. “Нововіднайдені джерельні матеріали до історії деревʼяного церковного будівництва другої половини XVII ст.”

Джерело: Йосип Гронський. “Нарис історії Яворівщини”.

Джерело