Особисті кордони у дітей: чи потрібно їх формувати?
Пані Вікторія Зігерт, голова Громадської Організації “Крила для Родини” розпочала цикл програм про дитяче виховання “Як говорити, щоб діти нас слухали і як слухати, щоб діти з нами говорили”. Темі особистих кордонів присвячена перша програма циклу.
Тема кордонів є однією з основних тем курсу “Як говорити, щоб діти нас слухали і як слухати, щоб діти з нами говорили”. Ми розпочинаємо з розгляду того, що означають “кордони”, і навчаємось тримати їх протягом усього курсу.
Особисті кордони часто залежать від місця народження людини, умов її проживання та матеріального стану. З часом та зі зміною обставин та можливостей кордони можуть зазнавати змін.
Коли дитина народжується, вона має лише фізичні кордони, і тому завданням батьків стає поступове формування особистих кордонів дитини.
Кордони можуть бути зовнішніми та внутрішніми, а також фізичними, духовними, емоційними та інтелектуальними.
Особисті кордони подібні до кордонів держав, і правила їх перетину схожі на державні. Тому, коли ми порушуємо кордони іншої особи, часто стикаємось зі спротивом. Важливо пам’ятати, що діти наслідують батьків, і якщо у батькі мають нездорові кордони, то їхні діти можуть повторювати помилки батьків.
Існують різні види кордонів. Залежно від типу особистих кордонів, людина будує свої стосунки з іншими. Вміння відмовляти та приймати відмову іншого є дуже важливим у формуванні кордонів.
Пані Вікторія Зігерт