Дорогі брати і сестри! Сяйво провідної зорі розітнуло темряву ночі, розсіяло бентегу та страх і наповнило все навколо радістю. Зоря вказує шлях до Новонародженого Ісуса. Проте, щоб побачити благословенне Немовля, потрібно зупинитися, покинути гріх і виявити бажання привітати це Дитя в собі: почати жити Його почуттями, Його думками, Його діями. Це вимагає зусиль.

Прикро, що через війну радість нині теж вимагає зусиль. Та все ж намагаймося плекати її в собі. Погляньмо в небо: там сяє зоря – знак того, що у світ прийшов Спаситель. Нехай її проміння торкнеться наших сердець і спонукає бути провісниками надії посеред розпачу, провідниками Божого світла для інших.

У цей час посильмо молитву за Україну! Просімо Господа, аби зупинив загарбників, аби вони покинули нашу землю. Нехай вони схаменуться, згадають, що є дітьми Божими, призначеними для Неба, а не для пекла, і покаються. Нам же всім хай подасть миру й процвітання, незгасної радості від перебування в Його присутності.

о. Йоан ШКОЛИК ЧСВВ, протоігумен

Джерело