Проповідь Преосвященного владики Тараса, виголошена в Неділю про Закхея, 18 лютого 2024 року, під час Архиєрейської Божественної Літургії в храмі Порови Пресвятої Богородиці с. Гірне на Стрийщині.

Преосвященний владико, всечесні отці, дорогі брати і сестри! Слава Ісусу Христу!

Сьогодні Євангеліє оповідає про навернення Закхея – митаря, і навіть головного збирача податків у Єрихоні, важливому місті на річці Йордан. Назва «головний збирач податків» ясно вказує на те, що це великий грішник: він не тільки був на службі загарбників, але теж оббирав інших. Це підтверджують і самі слова Закхея: «а коли чимсь когось і покривдив, поверну вчетверо».

З людського погляду таку особу, дуже заможну, але всіма зневажену, навряд чи можна було вважати «кандидатом на спасіння». Однак Закхей дуже бажав побачити Ісуса, та був малого зросту, і це його дуже пригнічувало. Хоча він мав владу і певний статус, в даній ситуації не був у змозі «самоствердитися» через натовп: він явний аутсайдер, малий в очах оточуючих, і не тільки задля свого зросту. Тому, собі на сором, змушений вилізти на дерево, щоб анонімно подивитися на подорожуючого Месію. Але якраз те, що він у собі ненавидів, що приносило у його життя прикрощі, стало шляхом до зустрічі з Ісусом. І якраз на тлі такої особи об’являється суть милосердя Спасителя: він прийшов кликати до покаяння не праведників, а грішників.

Задуманий Закхеєм «сценарій» раптом змінюється. Ісус бере ініціативу в свої руки, порушує анонімність і звертається до Закхея на ім’я, та каже: «я сьогодні маю бути у твоїм домі». На щиру цікавість митаря Христос відповідає даром благодаті та апелює на його людську свободу відкритися їй. Ісус не може не йти до Закхея, тому що «повинен» шукати те, що загубилося. Христос знає ім’я цієї людини, він знає її життя та її потреби: він знає, що Закхей «потребує» його, тому він пропонує відвідати його дім. Цей митар більше не аутсайдер!

Так воно і є в житті. Ісусові байдуже до нашої лисини, зморшок на лиці чи розміру нашої фігури. Він хоче бути з нами. І часто якраз наші недоліки допомагають нам у стосунках з Богом більше, ніж наші здібності. Бог є Любов, бо є Спасителем, який шукає загублену людину. У цьому пошуку Бог бере участь в усій своїй повноті. Це пошук, який триватиме, поки не закінчиться наше життя, доки існуватиме цей світ. Це пошук життя у просторі смерті.

Навернення Закхея починається зі звернення Ісуса, у якому немає жодних попередніх умов. Він ніби каже: Ти мені потрібен, і ми повинні щось для цього зробити. Те, що Закхея осуджували люди, Ісуса не турбувало. Він бачив його особою, якій належить Богом дана гідність. Милосердя викликало нарікання людей, але воно є Божою стратегією щодо людини. Господь набагато краще знає, ким та якими ми є. Вже саме його Втілення було стрибком у прірву людської ганьби з одною метою: возвести людину назад до вершини слави, втраченої через гріх.

Ісус сам напросився до Закхея в гості. І той прийняв його радо. Зустріч з Христом веде до нового способу життя. Глибоко вражений візитом Ісуса, Закхей радикально навернувся і пообіцяв половину свого майна дати вбогим та мірою, більшою від припису Закону, відшкодувати вчинені кривди. Реституція означає компенсацію завданої шкоди, відновлення стану справедливості. Це невід’ємна складова особистого покаяння та навернення. Неможливо «прийняти» Бога у своє життя, і притому не усунути несправедливість, яку ми створили, і яка триває у нашому житті. Винагорода шкоди може відбуватися безпосередньо, якщо повертаємо речі на свої місця. Але є ситуації, коли не вдасться відшкодувати відразу. І з цим треба щось робити, і то рішучо, щоб не жити у самообмані, вдаючи що все добре.

Бог ніким не нехтує, ні бідними, ні багатими. Він не дозволяє обумовлювати себе людськими поглядами, але бачить у кожній людині свій, сплюндрований гріхом, образ,  а тому гідну спасіння. І особливо виділяє тих, кого вважають пропащими, або хто сам вважає себе таким. При тому Господь жодним чином не применшує тяжкості гріха, але завжди шукає спасіння грішника, пропонуючи йому можливість почати з початку, навернутися.

Одного разу Ісус сказав, що багатому дуже важко увійти в Царство Небесне. Але у випадку з Закхеєм здійснилося саме те, що здається неможливим. Закхей відмовився від свого багатства і негайно замінив його багатством спасіння. Для нерозумних багатство є оковами душі, яку очікує катастрофа, а для мудрих – допомогою у чеснотах задля спасіння. Ісус першим звернувся до Закхея, не засудив і не дорікав йому за гріхи. Вже однієї присутності Христа було достатньо, щоб здійснити таку радикальну зміну. Цей загублений син Авраама став знайденим сином: тепер він справді став Авраамовим нащадком, який бере участь у благословенні Отця, та має надію на спадщину у його Царстві.

Слова Ісуса про месіанський «час спасіння», є звернені до кожного з нас. В них є заклик зійти з постаменту самодостатності, вийди за межі темниці своїх комплексів, бо Господь потребує відвідати дім нашого життя. А коли ми зрозуміємо, чому йому це потрібно, тоді зрозуміємо, що і ми цього потребуємо.

Куди б ми не запросили Ісуса, ворог мусить іти геть і поступитися місцем Богу. Колись Господь сказав Ісусу Навину, що дасть йому кожне місце, по якому ступатиме підошва його ноги. Це велика обітниця для нас, але і послання: іти туди, куди Бог ще ніби не прийшов. Щоб все неосвячене стало священним, а весь світ опинитися в Божих руках. Щоб кожного «сьогодні» у кожен «дім прийшло спасіння», бо «Син Людський прийшов, щоб шукати і спасти те, що загинуло». Амінь.

Слава Ісусу Христу!

† Тарас Сеньків,
єпарх Стрийський

Джерело