Що ховається за «табірними» пропозиціями Медведєва

Заступник голови Ради безпеки РФ Медведєв припустив, що ЗС РФ буде захоплювати Київ «якщо не зараз, то через якийсь час» і назвав столицю України «російським містом, з якого йде загроза Росії». Також Медведєв «покликав додому Одесу», знову нагадав про можливість ядерної війни та запропонував «шкідників Росії, що причаїлися в Новоросії та Донбасі, викривати і відправляти на перевиховання в трудові табори Сибіру».

Так він відповів на питання, що робити з людьми, які, отримавши російські паспорти на ТОТ, продовжують чекати на повернення цих територій в Україну.

НАСПРАВДІ, це був короткий переказ інтерв’ю Медведєва російським ЗМІ, в якому він фактично зафіксував факт, що окупанти на ТОТ не бачать щасливих облич від «визволення» і стикаються з супротивом місцевого населення. Тому він і пропонує влаштувати для них ГУЛАГ 2.0. Місяць тому депутат-генерал Гурульов також запропонував усіх «ворогів народу запроторити до таборів в Магадан кайлом махати». 

Те, що спочатку здавалося «патріотичною» маячнею виключно «дегенералів» пропаганди, потроху набирає обертів і вже озвучено на рівні Радбезу РФ. А що у Медведєва на язику, те у Путіна на умі.

А «шкідниками на ТОТ» (із відповідним тиском та репресіями) можуть бути хто завгодно, починаючи з бабусі, чия провина буде лише в тому, що вона спілкується з донькою, яка перебуває, наприклад, у Києві. Була б людина, а стаття знайдеться. А людину з «нової території» можна виселити у Магадан. А на її місце заселити (як, наприклад, в Маріуполі та Мелітополі) «нову людину» з того ж Магадану. 

Свої депортаційно-геноцидні плани Москва озвучує вже не ховаючись. А досвід у неї у цих справах великий. І стосовно не тільки окремих людей, а й цілих народів.

Путін «перецарює» Сталіна й у масштабах репресій

Ще у листопаді 2021 року Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки ставився питанням «Чому в РФ політичних в’язнів зараз стільки ж, як у пізньому СРСР?». Тепер вже значно більше. 

Про це йдеться у великому дослідженні видання «Проект», яке вийшло 22 лютого. В ньому проаналізовано справи, що надійшли до російських судів у 2018-2023 роках. З’ясувалося, що в путінській Росії за «екстремізм» і критику засуджено більше людей, ніж за «антирадянщину» в СРСР.

НАСПРАВДІ, у 2018-2023 роках до російських судів надійшло 5829 справ, порушених за статтями про злочини проти держави (шпигунство, розголошення держтаємниці, співпраця з іноземними організаціями), а також за статтями, пов’язаними з відмовою брати участь у війні в Україні. За статтями про розголошення держтаємниці та шпигунство судили більше людей, ніж за часів холодної війни.

З початком повномасштабного вторгнення до судів РФ надійшли справи щодо 4642 осіб, які відмовилися воювати. Найпоширеніша стаття для військових — самовільне залишення частини, за якою за шість років пройшли 4373 особи. У 2021 році суди розглянули лише 527 таких справ. За другою за поширеністю статті — про невиконання наказу — у 2023 році до судів надійшли справи проти 289 осіб, тоді як за п’ять попередніх років лише дев’ять. 

2018 по 2023 рік понад 50 тисяч осіб зазнали репресій лише за слова. Автори «Проекту» дійшли висновку, що за масштабом репресій Путіну залишилося перегнати лише Сталіна, який «царював» 29 років. Зважаючи на свої чергові перевибори, Путін зібрався переплюнути і його.  

В Росії взялися за чужих воєнкорів»

Цілком можливо, що торкнеться це і ще живих «воєнкорів». Війна московських диванних «витязів» проти «окопних мурз» після «завоювання Кринок» перекинулася і на інші напрямки. Спочатку Z-канали написали про удар по полігону біля села Трудівське (окупована частина Донецької області), де відбувалося шикування особового складу в чистому полі в очікуванні генерала. Потім аналогічний удар відбувся по полігону окупантів поблизу села Подо-Калинівка на ТОТ Херсонської області. Під час обох високоточних ударів загинули десятки окупантів. 

Головний посил кремлівських «військових аналітиків» у поясненні цього – необхідність дотримання «цифрової гігієни». Мовляв, треба заборонити користуватися мобільними телефонами особовому складу.

НАСПРАВДІ, іншої версії дотримуються Z-ресурси, в тому числі й провідні. Наприклад, «военкор Котенок» пише: «у нашому інформаційному ланцюжку стався явний збій… окозамилювання вкорінилося на практиці».

Після тюремного терміну для бойовика Гіркіна («Стрєлкова»), який в останні роки перетворився на блогера, і самогубства «Мурзи», в Росії вже відкрито говорять, що починається нова хвиля «примусу воєнкорів до лояльності». Бо у МО РФ незадоволені їхньою надмірною свободою в оцінках останніх дій в Авдіївці та рішень командування.

Зупинити «воєнкорів» напряму закликав соловйовський пропагандист Гаспарян: «Перемога всупереч міністерству оборони. Приспів ви знаєте: «Генштаб нічого не розуміє, офіцери – тим паче, оголошуємо терміновий збір…». Питання при цьому залишається: це все точно не можна припинити?».

Z-блогери у відкриту скаржаться, що їм погрожують справами за «дискредитацію армії». Усе через публікації, які відрізняються від пояснень МО РФ (або компенсують їх відсутність, що зазвичай і буває). Так, Сергій Колясніков (Telegram-канал Zergulio) повідомив, що невідомі почали «системно залякувати будь-кого, хто публікує незручні матеріали» про ЗС РФ. Авторам пишуть у особисті повідомлення та погрожують кримінальною справою.

«У когось нагорі є сильне бажання перетворити ТГ-канали на пізню радянську газету. Нічого хорошого у цьому немає. Об’єктивна реальність зазвичай дуже сильно б’є по завищеним та накрученим патріотичним очікуванням, як це було восени 2022 року», – нагадує він.

Що ж, бити «своїх», щоб чужі боялися – в Росії давно є національною забавою. Цікаво, хто ж серед зграї «цифрових гієн» наприкінці залишиться «своїм». Або, принаймні, живим.

Як «червоні мітки» з України перебралися до Москви

І наостанок про історію однієї російської інформаційної диверсії. У перші дні повномасштабного вторгнення українці, як відомо, почали знаходити таємничі мітки у формі хрестів чи інших геометричних фігур на асфальті, стовбурах і дахах будинків. Багато хто вірив, що ці мітки потрібні для наведення ракет або висадки десанту.

НАСПРАВДІ, «міткова паніка» незабаром спала і була офіційно визнана результатом російської ІПсО (інформаційно-психологічної операції). 

Розслідувальний проєкт «Система» 22 лютого розповів, як пов’язаний із ГРУ ультраправий політтехнолог Мангушев (якого вбили рік тому зеки-«вагнерівці») намагався за допомогою міток розсварити українське суспільство, але в результаті досяг протилежного ефекту.

А тоді, ще живий Мангушев, як пише видання, буквально завалював свій Telegram-канал пропозиціями, як «посіяти паніку серед українців та максимально дестабілізувати їх». Дзвінки на лінії київської тероборони з хибними повідомленнями про диверсантів, публікація фото безпритульних, котрі видаються за коригувальників вогню, нарешті ті самі хрести на асфальті – все це піщинки в розсипі його деструктивних ідей.

«Хрести, завантаження телефонів швидкої допомоги помилковими викликами, атаки ботів, використання символу Z – все це його рук справа, – розповідає вдова Мангушева Тетяна Азаревич. – Він намагався влаштувати максимальний хаос: щоб «швидка» приїжджала за фальшивими даними, а не туди, де вона справді потрібна».

Співрозмовники авторів розслідування розповідали, що Мангушев та його поплічники надихалися «доктриною хаосу» очільника російського Генштабу Герасимова, який описував «війну нового покоління», одним із перших етапів якої називав саме пошуки внутрішніх протиріч у ворога.

Саму ідею з «червоними мітками» Мангушев взяв ще з 2014 року на окупованих територіях на Донбасі, де ходили легенди про «червоні куртки» і «маячки», за якими нібито можна було впізнати людину, яка допомагає ЗСУ. В березні 2022 року Мангушев писав, що акцію вигадали «кілька бухих медійників», які для малювання перших міток найняли «дітей-наркоманів». 

А в червні він стверджував, що першу мітку намалювали його «друзі» на даху будинку в московському районі Алтуфьєво, щоб потім поширити її фото українськими соцмережами під виглядом місцевої знахідки. «Наші волонтери вривалися в українські чати, поширювали інформацію про диверсантів, що малюють мітки», – розповідав він. Скільки людей тоді відгукнулися на його заклики та стали «волонтерами» – невідомо. 

Мангушев звітував про виконану роботу до ГРУ. Наприкінці 2023 року центр «Досьє» опублікував листування з пошти полковника ГРУ Дениса Смолянінова, з якого стало відомо, що за його завданням в Україні ще до повномасштабного вторгнення кілька тижнів працював агент російської розвідки Віктор Луковенко, який розробляв проєкт «Російсько-українська націоналістична ініціатива». У звітах, які Луковенко надсилав своєму куратору з ГРУ, разом із кошторисом витрат значна увага приділялась ідеям Мангушева.

Коли українська влада вже офіційно оголосила, що «мітки» – це російська ІПсО, він навіть зрадів. «Так, саме так ми наводимо хаос у вас у тилу… Ми вигадали червоні мітки, ми паралізували ментів на Оболоні, ми ламаємо ваші боти (для збору оперативної інформації) та «мінуємо» все в Києві. Кожен абстрактний мент – це мінус один ствол. Кожен СБУшник, який ловить «диверсантів», це мінус один ствол» – писав він.

Легенда про «червоні мітки» пожила лише у лютому-березні 2022 року і великого ефекту вже не мала. Але ця історія не тільки про те, як сильно і швидко може вплинути на суспільство інформаційна атака, а й про те, що з будь-якими фейками та будь-якою дезінформацією можна зрештою впоратися і навіть обернути їх на свою користь.

В  травні 2023 року «червоні мітки» повернулися до Росії. В інтернеті з’явилися фотографії «позначок з хрестами» проставлені вже на вулицях Москви.

Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Джерело