«У різні моменти своєї історії український народ завжди звертався до Кобзаря. Якщо ми говоримо про Шевченка як про поета та українського пророка, то у нього як у такій народній «Біблії» – все доречне. Для кожного українця у нього все має свою вагу та цінність. Тому, до Шевченка та його поезії потрібно приходити в «білих рукавичках», маю на увазі з чистою душею», – про це 6 березня 2024 року, в ефірі Живого телебачення говорив Владика Йосиф Мілян, Протосинкел Київської Архиєпархії говорячи про феномен Шевченка: чому Кобзар такий важливий для українців.

Зокрема Владика Йосиф зауважив, що Шевченко став українським пророком, бо перегортаючи сторінки його Кобзаря, бачимо, що його поетичні твори, його поезія не була просто так. Він Україну пережив та перехворів. Він Україну повіз у заслання і як вербу посадив. Там де він був, там була його Україна. Шевченко справді любив свій знедолений кріпацький народ. Його героїка полягає в тому, що він в колах петербурзької знаті та еліти завжди стояв на стороні того збіднілого та кріпацького народу. Він не цурався його слова. І в цьому його феномен. Бо сьогодні в світі знаємо багатьох талановитих людей і композиторів чи художників, проте не всі хочуть признатись до народу, який сьогодні спливає кров’ю і згоряє як родина в Одесі. Народ Шевченка гинув на пшеничному полі, пропадав в неуцтві, бо йому не дозволяли вчитися, про те Шевченко був з народом. Він випромінював своєю діяльністю та творчістю свій народ. Тому, його Кобзар – це ця книга, яка дозволяє вчитися як потрібно любити свою Україну: «Свою Україну любіть. Любіть її воврем’я люте, в останню тяжкую минуту за неї Господа моліть». Це фантастика», – наголосив Архиєрей.

 

У розмові єпископ також зізнався, що йому подобається твір Тараса Шевченка «Розрита могила». Відтак владика зауважив: «Ми далі шукаємо те, що закопали нас, те що порозривали наші здобутки, нашу історію, те що сьогодні в розритих могилах хоронять Україну. Лютий ворог навіть не дає нагоди хоронити вмерле тіло українського воїна Тому, ця поезія сьогодні нам дуже співзвучна і дуже близька, додає болю, але мені здається додає теж оптимізму для збереження старих українських могил, старої нашої історії, на якій будуємо Україну. Надалі росія вбивчо руйнує наші могили, нашу історію та пам’ять, а ми ходимо коло козацьких могил, коло могил січових стрільців та упівців і будемо, на жаль, ходити коло тих могил, кого сьогодні забрала війна».

На завершення слова Владика Йосиф процитував слова Шевченка із Заповіту: «І мене в сім’ї великій, в сім’ї вольній, новій. Не забудьте пом’янути, незлим тихим словом». І прокоментував: «Ми не забули Шевченка і того, що він доносить до свого народу аж до нині. Тому, нехай жива пам’ять про щасливу, багату, вільну та розквітлу Україну провадить нас у боротьбі, молитві та братерстві до кращих часів України.

Нагадаємо, що 9 березня 2024 року, відбудеться Х ювілейна проща Української Греко-Католицької Церкви  до Тараса. Приєднуйтесь до участі у прощі на Чернечу Гору в Каневі.

Пресслужба Київської Архиєпархії

Джерело