“Хто витримає до кінця — той спасеться!” — ці слова ми чуємо в сьогоднішньому Євангелії, ними Христос звертається до своїх учнів. Готує їх до різних випробувань і труднощів, з якими вони стикнуться в житті після Вознесіння спасителя.

Ці слова Христос говорить до учнів, коли вони вийшли з Єрусалимського храму. Учні були вражені величчю цього Храму і кажуть до Ісуса: “Поглянь, яка будівля, яке каміння!”

Але Христос каже, що прийде час, коли з цієї будівлі нічого не залишиться, не залишиться і камня на камені. Вони питають: “Коли це станеться?”. Тоді Христос, готуючи учнів до різних труднощв і випробувань, каже: “Вважайте на себе, щоб ви були вірні мені в цих труднощах і випробуваннях, коли вас будуть вести до правителів, коли будуть вести на суд, до синедріону і будуть змушувати вас відректися від мене. Вважайте на себе! Хто витримає до кінця — той спасеться!”

Від вірності Христові залежить спасіння учнів. Христос каже: “Не думайте, що ви тоді маєте говорити — Дух Святий вам скаже, що говорити. І ви будете Моїми свідками перед тими, хто буде вас переслідувати”. Таким чином буде проповідуватись Євангеліє між народами. Христос готує учнів готує до того, щоб вони були його свідками, щоб вони відважно свідчили і тим свідченням проголошували Євангеліє.

І справді, коли ми подивимось на життя апостолів, вони після Воскресіння і Вознесіння Спасителя пішли звіщати цю добру новину Євангелія народові. І вони відразу ж відчули на собі опір книжників, фарисеїв, законовчителів, первосвященників, які їх переслідували, які їх кидали у в’язниці. Ми також знаємо свідчення першомученика Стефана, і фактично всі апостоли засвідчили свою вірність Христові мученицькою смертю, о крім апостола Івана. Вони виконали цей заповіт Спасителя і були свідками Його, свідчили Євангеліє і витримали до кінця, отримавши спасіння.

Можемо вказати на три моменти цього свідчення. Найперше, вони проголошували благу вістку про прихід Спасителя. Також вони через молитву робили великі знаки і чуда, які засвідчували правдивість їх науки Христового Євангелія. Третій момент цього свідчення — діла милосердя, якими відзначалися апостоли і перша громада християн, що невірні дивувалися, як вони любляться між собою. Апостоли дбали про те, вибрали навіть дияконів, щоб вони служили вдовам і нужденним. Цим служінням милосердя апостоли були свідками Христовими в цьому світі. І, як бачимо, Боже Євангеліє, Боже Слово розійшлося по всьому світі і по всіх народах.

Ми живемо з вами також в нелегкий час випробувань для всього нашого народу. Вже два роки триває війна. Війна, яка приносить руїни і багато горя, смерть. Люди потребують різної допомоги і підтримки. Минуло два роки, і ми не раз чуємо, що вже втомилися люди від цієї війни, втомилися також добродії, жертводавці. Менше надходить різної допомоги. Але попри це все Христос сьогодні також звертається до нас: “Хто витримає до кінця — той спасеться!” Він звертається до нас, щоб ми були свідками в час війни — свідками Христовими серед нашого народу.

Ми також не раз переконуємося, що саме через те, що Церква свідчить Євангеліє , може не завжди відверто проповідуючи Христа, але свідчить добрими ділами —ділами милосердя до людей, які страждають від війни, люди також приймають це свідчення Церкви. Змінюється ставлення людей до Церкви і до Христа.

Дуже часто у людей, які живуть на сході чи півдні України, особливо людей похилого віку, які були виховані ще в часи Радянського Союзу, ще сидить та радянська ідеологія і атеїстична пропаганда, що Церква ніякої користі для людини не приносить — тільки шкодить їй, що вона є опіумом для народу. Але коли такі люди стикаються з тим, що під час війни їм Церква допомагає, то вони змінюють своє ставлення до Церкви. Вони приходять і дякують Церкві, що вона не залишила їх в цей важкий час. Тому що Церква, наскільки може, проявляє це милосердя, не раз ми чуємо свідчення людей, які приходять і, дуже часто російською мовою, дякують нам, що Церква їм допомагає.

Нехай це Євангельське слово, яке сьогодні Христос керує до апостолів — щоб вони були його свідками під час випробувань і переслідувань — нехай воно стане також для нас дороговказом в житті, особливо в теперішній час війни.
Ми не знаємо, скільки буде тривати ця війна. Апостоли також не знали, скільки Господь дав їм часу. Вони десятками років зносили ці переслідування. Але витримали і отримали спасіння.

Нехай це Слово Боже стане для нас такою запорукою і натхненням, щоб ми не втомлювалися чинити добро, проявляти милосердя до ближніх. Чим більше ми будемо його проявляти, тим більше Господь буде сприяти нам в цьому. І буде давати нам засоби, щоб проявляти це милосердя, щоб ми були свідками Христовими під час війни, щоб ми витримали і отримали благодать спасіння во ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь. Слава Ісусу Христу!

Собор Воскресіння Христового УГКЦ, 26.02.2024.

Джерело