Щороку 21 березня відзначають Міжнародний день лісів. Цей день покликаний підсвічувати важливість усіх типів лісів для нашого суспільства. Однією із традицій цього дня в низці країн є висадка дерев, проте існують значно кращі способи визнання внеску лісів у наш добробут. Зокрема, охорона та забезпечення збереження цінних та репрезентативних лісових екосистем.

Одними із різновидів екосистем, які сильно постраждали від людського впливу і тому потребують охорони, є старовікові ліси (в англомовній літературі «old-growth forest»). Це ліси природного походження, які сформувались та розвивались протягом тривалого часу без значного впливу людини, і зазвичай мають багатоярусну структуру та малопорушені екологічні зв’язки між різними складовими екосистеми.

Серед них окремо виділяють праліси – еталонні лісові екосистеми, які не зазнали безпосереднього людського впливу (тобто там не було рубок та іншої діяльності, яка могла б вплинути на природну динаміку екосистеми). Водночас інші категорії старовікових лісів могли зазнавати обмеженого господарського впливу, але при цьому сформувались природним чином із місцевих видів дерев різного віку. Завдяки цьому вони стійкі, не потребують догляду для підтримки свого існування, а природні порушення у вигляді вітровалів та всихання окремих дерев через діяльність комах-дендрофагів (організмів, що харчуються деревиною на різних етапах життя) чи грибів лише доповнюють складну динаміку цих екосистем. 

Старовіковий грабово-дубовий ліс (на фоні дубово-соснового) у північній частині Житомирської області наприкінці квітня. Автор фото: Богдан Кученко

 Чіткий вік, після досягнення якого ліс природного походження може вважатись старовіковим, зазвичай не виділяють. У природі існує ціла низка різних типів лісових екосистем (біотопів), що визначаються ґрунтовими і кліматичними умовами, в яких формується конкретний ліс, адаптований саме до цих умов. І для кожного лісового біотопу є свій поріг віку, після досягнення якого він може вважатись старовіковим. Зазвичай він складає декілька століть, хоча це можуть бути і 120-150-річні ліси.

Екологічна роль старовікових лісів

У чому ж полягає особлива цінність старовікових лісів, порівняно зі більшістю українських лісів, які переважно були посаджені людиною?

Завдяки складній видовій та віковій структурі деревостанів (сукупності всіх дерев на певній ділянці лісу), старовікові ліси формують низку оселищ проживання для видів, яким потрібні особливі умови існування. На старих деревах будують свої гнізда хижі птахи та чорні лелеки. В дуплистих деревах різного розміру мешкають, зокрема сови, кажани та лісові коти. А ослабленими та відмерлими (сухостійними) деревами різного ступеня розкладу, що стоять або вже повалені,  живляться та використовують як прихисток безліч дрібних організмів: дереворуйнівні гриби, комахи, інші членистоногі, та навіть дрібні хребетні, як-от полози та саламандри.

Таке різноманіття оселищ різних видів може бути порушене будь-якими рубками, зокрема санітарними, під час яких вилучають сухостійні, ослаблені та відмираючі дерева (з окремими сухими гілками, дуплами чи вражені дереворуйнівними грибами). Для старовікових лісів санітарні рубки не мають сенсу з екологічної точки зору, оскільки різноманіття видів дерев  забезпечує їхню стійкість. Тож враження «шкідником» може призвести лише до випадіння частини дерев одного виду і переформатування екосистеми, а не до повної загибелі деревостану.

Крім того, більшість видів комах, яких лісівники вважають шкідниками, насправді оселяються лише у відмерлих чи сильно ослаблених деревах і жодним чином не можуть зашкодити здоровим деревам того ж виду, не кажучи вже про інші. Чимало цих комах взагалі занесені до Червоної книги України, наприклад жук-олень, вусач великий дубовий та вусач мускусний. І для їхнього збереження необхідно охороняти ліси, в яких багато старих дерев та мертвої деревини. 

Пара чорних лелек у гнізді на старому дубі. Фото Андрія Бокотея.

 Більший вік лісу означає, що він утримує більше вуглецю на одиницю площі, зокрема у мертвій деревині та в органічній і мінеральній складових ґрунту, порівняно із лісом, що був нещодавно висаджений. А тому збереження старих лісів допоможе нам уникнути вивільнення частини викидів парникових газів і буде сприяти пом’якшенню зміни клімату.

Завдяки розвиненій кореневій системі старовікові ліси надійно запобігають ерозії та зсувам ґрунту. За минулі декілька місяців ДП «Ліси України» декілька разів повідомляло про зсуви в межах карпатських лісів – і всі вони відбувались на ділянках молодого лісу, який був насаджений після відносно недавніх суцільних рубок.

Мертва деревина старих лісів накопичує в собі чимало вологи, особливо у дощових регіонах, таких як Карпати. Це відіграє важливу роль у стабілізації лісового мікроклімату протягом посушливих періодів і дозволяє дещо послабити силу паводків після рясних опадів.

Врешті-решт старовікові ліси, завдяки своїй різноманітній структурі та високому рівню біорізноманіття, є значно привабливішими естетично і володіють вищим рекреаційним потенціалом, ніж молоді насадження плантаційного типу, які часто нагадують міські парки.

Необхідність охорони старовікових лісів все частіше стає предметом розгляду законодавчих органів у розвинених країнах. Так, затверджена у травні 2020 року Стратегія біорізноманіття ЄС до 2030 року серед ключових зобов’язань визначає необхідність забезпечення суворої охорони 10% площі ЄС, зокрема всіх пралісів та старовікових лісів, які залишаються у Європі. Необхідність саме суворої охорони можна пояснити тим, що будь-які рубки у природних старовікових лісах негативно впливають на їхню видову та вікову структуру.

У США минулого року Адміністрація президента  видала розпорядження про посилення охорони старовікових та стиглих (mature) лісів на землях федеральної власності, на загальній площі 44,8 млн га (це площа розміром із три чверті площі України). Зокрема такий захід пропонується, як одне із кліматичних рішень, оскільки ліси США абсорбують біля 10% щорічних викидів цієї країни.

Ситуація із старовіковими лісами в Україні

За оцінкою експертів WWF-Україна, які активно займаються темою збереження пралісів, в Україні залишається близько 100 тисяч гектарів пралісів, що становить третину від їхньої загальної площі для країн Центральної та Східної Європи.  Серед них під суворою охороною перебувають біля 65 тисяч гектарів, а решта – або мають нижчий охоронний статус, або ж взагалі позбавлені його і можуть бути зрубані в рамках планових рубок. 

Найбільший у Європі буковий праліс у межах Угольсько-Широколужанського масиву Карпатського біосферного заповідника. Автор фото: Urs-Beat Brändli, Wikimedia Commons

 Водночас загальна площа старовікових лісів нашої країни є в рази більшою, оскільки більшість з них піддавалась різним лісогосподарським заходам або іншому господарському впливу протягом минулих десятиліть, і тому не може бути зарахована до пралісів чи квазіпралісів. Що не скасовує високу екологічну цінність таких лісів і необхідність їхньої охорони як репрезентативних для свого кліматичного регіону лісових екосистем.

За даними матеріалів лісовпорядкування – лісогосподарських документів, які є планами управління лісами на кожні 10 років – в Україні нараховується близько 430 тисяч гектарів лісів віком понад 120 років і майже всі вони мають природне походження: насінне або вегетативне (із пнів зрубаних раніше дерев). На жаль, більшість із цих лісів (80-85%) не мають реального природоохоронного статусу, а тому їхня площа неухильно скорочується внаслідок планових і недоцільних санітарних рубок. Середньовікові і пристигаючі ліси, які можуть їх замінити у найближчі десятиліття, включають більший відсоток штучно створених насаджень (лісових культур, зокрема і монокультур), а тому є менш стійкими і більш залежними від догляду за нинішні старовікові ліси.

Для збереження старовікових лісів Україна має взяти під сувору охорону (шляхом негайної заборони комерційних і санітарних рубок та подальшого заповідання) всі ліси природного походження віком понад 120 років. Це привело б до вилучення із використання всього 4% лісового фонду нашої країни, але при цьому дозволило б Україні зробити вагомий внесок у збереження біорізноманіття і збільшити накопичення вуглецю лісовими екосистемами.

Єдиним лісогосподарським заходом, якого можуть потребувати такі ліси, є вилучення дерев та кущів інвазійних видів, що можуть активно поширюватись за відсутності контролю з боку людини. Найбільш поширеними в Україні інвазійними видами дерев є дуб червоний і робінія псевдоакація, а загалом в Україні налічується щонайменше 13 таких видів.

На жаль, останнім часом ми бачимо зворотну ситуацію. Замість визнати необхідність охороняти старовікові ліси, розробляти та ухвалювати відповідне законодавство, Держлісагентство просуває законодавчі ініціативи, які матимуть протилежний ефект, а екологічний комітет Верховної ради України це підтримує.

Зокрема, 14 березня на засіданні екокомітету було схвалено законопроєкт №9516, який пропонує фактично скасувати процедуру оцінки впливу на довкілля для суцільних санітарних рубок. Це дозволить лісорубам законно нищити ліси, включно зі старовіковими, в яких заборонені інші види суцільних рубок. А наказ Міндовкілля щодо затвердження переліку інвазійних видів дерев було скасовано, зокрема через сильний опір Держлісагентства.

Екодія приєдналась до інших ГО у зверненні з вимогою відхилити законопроєкт № 9516 як такий, що не відповідає інтересам збереження довкілля та євроінтеграційним прагненням України. Запрошуємо і вас відправити особисті звернення до голів парламентських фракцій із закликом не підтримувати цей законопроєкт. Зробити це можна за допомогою цієї інструкції.

Джерело: Екодія

Джерело