26 березня 2024 року, з нагоди 80-ліття мученицької смерті, в м. Перемишлянах молитовно вшанували пам’ять «Пароха Майданека» – блаженного священномученика Омеляна Ковча. З цієї нагоди, Архиєрейську Божественну Літургію Прокатедральному храмі святого Миколая, де душпастирював о. Омелян, очолив  Єпарх Стрийський Преосвященний владика Тарас Сеньків, якому співслужили єпископ-помічник владика Богдан Манишин та духовенство Перемишлянського, Унівського та Бібрського деканатів. В часі богослужіння владика Тарас рукоположив у диякони Ореста Яціва.

«Преосвященний владико, дорогі співбраття у священстві, дорогі браття і сестри – дорога родино, яка зійшлася відзначити пам’ять 80-ліття відходу у вічність нашого великого свідка віри, місцевого пароха і “Пароха Майданека”, блаженного священномученика отця Омеляна Ковча. Він стає щораз ближче до нашого життя і нашого усвідомлення глибини того, що означає Боже покликання, особливо зараз, коли переживаємо часи війни», – сказав звертаючись до присутніх з проповіддю владика Тарас.

«Звичайно, що шукати в нашому житті та в житті цього блаженного священномученика, якихось дослівних аналогій є важко, але якщо в цілому подивитися на життя і священниче служіння отця Омеляна, то воно є позначене принциповою особливістю, а це є протистояння між Церквою та її просланням і тими суспільними, політичними, воєнними та іншими змінами, які існували в часі його життя, і котрі ми можемо собі взяти за дороговказ в усвідомленні і нашого священничого та християнського життя», – наголосив єпископ.

«Отець Омелян Ковч був викликом для тодішніх політичних державних структур, навіть для церковних структур тому, що він в глибині своєї душі, мав за основу послання Церкви – спасіння людських душ. І ради цього переступав через обставини, труднощі, виклики, і йшов туди, де ця вимога – спасти людські душі, звучала або він її чув якнайголосніше. І ця дорога привела його до того, що він став “парохом Майданека” для спасіння людей. Отець Омелян завжди був тим, хто переводив з довірою через поріг смерті до вічності тих, кого Бог кликав, з глибокою вірою в те, що там їх очікує воскреслий Христос, котрий з великими обіймами буде їх приймати до вічного життя» – зазначив проповідник.

Продовжуючи, Єпископ Стрийський вказав на небезпеку протистояння між Церквою, завданням якої є спасіння людських душ як найголовніший вияв суспільного блага та державою, яка визначає критерії загального блага згідно зі своїх бачень: політичних, економічних, соціальних, різних ідеологій. А тому, в державі загальним благом може бути спасіння бездомних котів, а поруч з ним вбивство ненароджених дітей або евтаназія людей, котрі є нездатні жити самостійно.

За словами владики Тараса, Церква завжди буде шукати спасіння людських душ, а держава буде визначати якісь свої обмежені, ситуативно визначені цілі: «Тому сьогодні мусимо усвідомити, що наше майбутнє не буде визначене якимись прерогативами в державному суспільно-політичному житті, бо ми завжди будемо будь-якій державній структурі, якою б вона не була упорядкована, доки її головною ціллю не буде спасіння людських душ, вона буде дивитися на нас і цілу нашу Церкву так, як колись дивилися на блаженного священномученика Омеляна Ковча. Тому що держава буде старатися мати таку Церкву, над якою вона може мати контроль або навіть і панування».

«Молячись сьогодні, за прославу блаженного священномученика Омеляна Ковча, випрошуймо в нього ласку, щоб коли нас будуть пробувати нагнути, ми за його заступництвом, і з Божою поміччю до кінця стояли рівно – в правді Божій, на славу Божу і на спасіння людських душ», – сказав владика Тарас завершуючи проповідь.

Після Анафори розпочалися дияконські свячення. Кандидата введено у святилище через Царські Двері і три рази обведено навколо престолу. Потім він став на коліна перед престолом, а єпископ прочитав таїнозвершувальну молитву, просячи Бога сповнити новопоставленого, вірою, любов’ю, силою та святістю для належного служіння спільноті. На знак цього служіння, владика Тарас вручив дияконові Оресту дияконські ризи, служебник і кадильницю.

На завершення Літургії до присутніх звернувся Преосвященний владика Богдан, який закликав усіх усильно молитися за прославу святих блаженного священномученика Омеляна, не лише на локальних теренах, але і в усій Католицькій Церкві. Насамкінець, усі разом помолилися Молебень до блаженного священномученика Омеляна Ковча, а владика Тарас привітав новопоставленого диякона Ореста, побажавши йому вірності служінню, до якого Господь його покликав.

Довідка:

Отець Омелян Ковч народився 20 серпня 1884 року в с. Космач на Косівщині. Теологічні студії здобував у колегії свв. Сергія і Вакха у Римі в 1905-1911 роках. Священичі свячення отримав з рук єп. Григорія Хомишина у 1911 році.

У 1912 році зголосився на місійну працю в Югославії. У 1916 році повернувся до Галичини. У 1919 році втупив до УГА і став польовим духівником Бережанського Коша. Від 1922 року став довголітнім парохом м. Перемишляни на Львівщині. У червні 1941 року НКВС арештували отця і його двох доньок, але їм пощастило врятуватися.

30 грудня 1942 року отця Омеляна заарештували німецькі окупанти через те, що охрестив тисячі євреїв у м. Перемишляни та відправили до в’язниці на вул. Лонського. Незабаром його вивезли до концтабору «Майданек» неподалік Любліна (Польща).

В концтаборі отець і надалі сповняв свої священичі обов’язки та допомагав людям гідно приймати смерть, яка їх неминуче чекала. Після Різдва 1944 року о. Омелян важко захворів. 25 березня 1944 року, через важку хворобу, помер у концтаборі. Тіло блаженного, разом з тілами інших в’язнів концтабору, було спалене в крематорії.

В червні 2001 року, під час пастирського візиту в Україну Святішого Отця Івана Павла ІІ, о. Омеляна Ковча було проголошено блаженним.

 

Пресслужба Стрийської єпархії

Джерело