І от прийшли до нього несучи розслабленого.

Мр 2,1–12

Наше духовне приготування до Пасхи Христової ми розпочали з пошуку й глибшого пізнання Ісуса Христа та Його любові.

Пізнаючи безмежну любов Бога до нас, у ній пізнаємо себе: гідність дітей Божих, наше покликання до життя вічного та власні гріхи, недосконалості.

Любов Ісуса заохочує нас довіритися Йому, запевняє, що Він може очистити, оздоровити нас від усякого зла.

Сьогодні, у другу неділю посту, чуємо розповідь про оздоровлення розслабленого. Ця подія показує нам, що піст – це час оздоровлення. Молитва й Боже слово в часі посту допомагають пізнати власні гріхи й недосконалості. Віра в Боже милосердя нагадує нам про те, що ми можемо звільнитися, оздоровитися від цього через покаяння. У Тайні Сповіді та Причастя зустрічаємося з Ісусом, Який Своєю любов’ю очищає та оздоровляє нашу душу й тіло, відновлює зв'язок любові з Богом. Цим ми відкриваємо серце, проявляємо довіру любові Христа.

Напевно немає людини, яка не хотіла б бути постійно здоровою. Для віруючої людини важливе не тільки здоров’я тілесне, але й душевне, щоб Ісус та Його любов перебували в нас. Коли в нас здорове тіло й душа, тоді ми щасливі, бо перебуваємо в єдності з Богом. Хто шукає щастя з Богом, той буде дбати про здоров’я душі з допомогою молитви, Сповіді та Причастя.

Якось у преподобного Паїсія Святогорця опухло око і сильно боліло. Він тричі ходив до ікони Божої Матері і просив Її про зцілення, щоб міг ночами читати Псалтир. Взяв і олію від лампади перед іконою, помазав нею очі, але біль не проходив. За кілька днів стало ще гірше; око хворіло сильніше і опухало все більше. Минуло п'ятнадцять днів. Тоді він знову зі смиренням пішов до ікони Богородиці і сказав: «Мати Божа, пробач мені; ще раз потурбую Тебе». Знову взяв масло з лампадки і як тільки помазав ним око, воно одразу видужало.

,,Чи Богородиця не могла відразу зцілити мені око? – сказав святий. Але на мою користь Вона залишила мене постраждати. І ви просіть із покорою й терпляче чекайте. Молитва, яка твориться з вірою, болем, наполегливістю і терпінням, якщо це прохання буде нам на благо, буває завжди почута”.

Довіра – одна з важливих умов міцних людських стосунків, взаємної співпраці та її успіхів. Вона містить у собі відкритість та щирість один до одного.

Прикладом довіри є історія оздоровлення розслабленого чоловіка. Він не міг сам ходити, тож попросив своїх товаришів, щоб занесли його. Цим хворий проявив довіру до товаришів, певність, що допоможуть йому зустрітися з Господом і стати знову здоровим. Бажання розслабленого стати здоровим – це прояв довіри Христові, Його всемогутності, що Він поверне йому здоров’я.    

Теперішній світ наповнений духом індивідуалізму та самолюбства. Багато осіб намагаються вирішувати справи власними силами, дбати лише про своє добро, а не спільне. Тим самим не проявляють довіри до ближніх. Це означає, що вони замкнені в собі, їхнє серце не відкрите для інших людей. Однак людина не є самодостатня, щоб знала все про світ і не потребувала поради інших чи могла вирішувати всі справи власними силами й не потребувала чиєїсь допомоги. Тому існує прислів’я: ,,Один в полі не воїн”. Життя без довіри не має міцної основи, воно приносить людині добро до певного моменту, доки вона не стикнеться з великими труднощами, з якими сама не справиться.

Досвід показує, що людина здобуває добро, знаходить щастя лише в стосунках з іншою людиною. Основу цього щастя становить єдність між особами, побудована на взаємній довірі: щирості, відкритості, допомозі та підтримці. Прикладом довіри є Сам Ісус, Який не робив усе сам, а мав багато учнів, які допомагали Йому, приятелював із простими та знатними людьми.

Оздоровлення розслабленого показує нам потребу довіри, як важливий засіб у здобуванні добра та щастя. Довіра Богові та ближнім міцно єднає осіб, єдність зроджує впевненість, а впевненість дає силу й відвагу здобувати добро й вирішував проблеми.

Міцна єдність з Ісусом дозволяє Його всемогутності та любові вільно діяти в нашому житті та щедро наповнити Його добром. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

 

Джерело