Екологічна проповідь на ІІІ неділю Великого посту за Євангельським читанням
Слава Ісусу Христу!
Сьогоднішня неділя називається Хрестопоклоною, а це означає, що ми вже пройшли половину Великого посту. Для зміцнення наших сил на середині шляху Господь дає нам дві важливі речі.
Першою є сьогоднішнє Євангеліє, а другою – вияв пошани перед хрестом, на якому наш Спаситель відкупив увесь світ.
Євангелист Марко передає вражаючі слова Ісуса Христа про те, що ми маємо йти слідом за Ним. На цій дорозі починаємо розуміти, що є добре для кожного з нас, нашої душі й веде до спасіння, а що, навпаки, ранить її, завдає великої шкоди й веде до погибелі.
Ісус залишив нам багато духовних повчань, але найголовнішим є Його особистий приклад.
Усі Христові дії сповнені наполегливості, виваженості, цілеспрямованості, ревності, а найголовніше – вчинені з любов’ю, без якої жодні дії не мають справжнього сенсу.
Адже якщо будемо виконувати всі заповіді через страх перед Творцем, за звичкою чи просто формально, то яка з того користь? Хіба так станемо ближчими до Бога?
З любов’ю до Творця, до ближнього та всього створеного світу стає легше долати життєві труднощі, легше постити, молитися, працювати над собою, долучатися до добрих справ і творити добро у своєму довкіллі, відчуваючи відповідальність за всі Божі дари.
Якщо ми прагнемо врятувати свою душу та бути ближчими до Бога, маємо лише один шлях – мусимо жити любов’ю.
Другою точкою опори, про яку будемо роздумувати, є хрест.
Для кожного християнина хрест – це символ перемоги. Так воно і є насправді. Але, на жаль, хрест поєднує те, що дуже важко поєднати, – добро і зло, світло й темряву, самопожертву та користолюбство, любов і все до неї протилежне: ненависть, презирство, заздрість, гнів, лукавство та зраду.
Дивлячись на хрест крізь призму війни, ми в особливий спосіб розуміємо, через що довелося пройти Христові. Ми вже знаємо, що таке знущання, катування, приниження, страждання і жахлива смерть.
Аналізуючи історію України, бачимо суцільну хресну дорогу, лише зрідка крізь хмари мороку пробивається сонце.
Через ці страждання важко рухатися далі та мати надію на світле майбутнє для нашого народу. Але саме тернистий шлях нашого Спасителя і Його воскресіння є беззаперечним доказом та ґарантом і нашого воскресіння. Лише потрібно пройти цей шлях разом із Ним.
Сьогодні не хочеться багато говорити про біль і страждання. Сьогодні через молитву, піст і доземні поклони хочеться подякувати Творцеві за Його безмежну любов і щедрість, адже наш народ багатий не лише культурою, але й землею, на якій ми живемо, багатий красою природи, природними ресурсами, особливостями клімату. Ми маємо все: ліси, гори, моря, річки, степи, каньйони, піски, рожеві озера, болота, печери, унікальні заповідники, родючі ґрунти, водоспади, острови…
На жаль, війна все це нищить, завдаючи нам болю. Багато людей були змушені залишити свої оселі. Їм залишаються лише спогади та величезне бажання повернутися додому… Але, на жаль, там лютує війна… Війна, яка спотворює все, адже зло вміє лише руйнувати. Бог же, навпаки, – творити.
Хочеться, щоби це все завершилося, але, на жаль, війна триває.
Люди, які живуть неподалік зони бойових дій, позбавлені елементарних засобів для існування: тепла, світла, води, газу, їжі. На звільненій Херсонщині лісопосадки часто заміновані, тому люди не могли користатися з них у зимові холоди. Але навіть тут, де, здавалося б, панує зло, з’являються промінці любові. Люди, будинки яких знищили ракети окупантів, дозволяють своїм односельцям визбирувати на руїнах дерев’яні елементи меблів, підлоги, даху для обігріву домівок. Церква також робить усе можливе для того, щоб допомогти найбільш потребуючим: священники роздають дрова, обігрівачі, ковдри, їжу та воду…
У час болю, терпінь та жаху Творець через своїх вірних дочок і синів дарує Свою любов і Ласку всім своїм дітям, особливо тим, хто є в скруті. Нам з вами важливо цінувати Божі дари та захищати їх, боротися з будь-якою формою окупації та зловживаннями, щоб ми більше не бачили сліз наших дітей, більше не втрачали того, що є близьким нашому серцю.
Амінь.
Підготував о. Дмитро Онуфрик, референт Бюро УГКЦ з питань екології Одеського екзархату.
Проповідь підготовлена в рамках Великопосної ініціативи «Екологічне навернення для порятунку створіння» 2024 р.