Середина 70-х років минулого століття. Розпал комуністичної атеїстичної ідеології. Їду в автобусі Червоноград — Львів на навчання в інститут(ЛАМ). Це був понеділок, тож пасажирів дуже багато: стояло вдвічі більше, ніж сиділо. Я сидів у передній частині салону.

У Жовкві в автобус зайшов о.Юрій Янтух. Не сподівався його зустріти, здивувався, що так рано їде до Львова. Він зупинився неподалік… і ніби мене не бачить. Я аж зніяковів від такої його реакції.

Отець часто приходив до нас додому, до батьківської хати в Червонограді. Ніхто не знав, коли його чекати, хіба мама здогадувалась. Найчастіше то було дуже пізно ввечері, коли надворі добре стемніло. Мама давала знати своїм знайомим, перевіреним людям. Вони приходили по одному, сідали й мовчки чекали, поки отець підготується й можна буде заходити до залу (так називалася найбільша кімната). Далі відбувалася сповідь і причастя, відтак отець відправляв Божественну літургію, при зашторених вікнах звичайно.

Для всіх нас це було святом, великим і зворушливим. Я спостерігав за присутніми, особливо за святої пам’яті Ярославом Нюньком, художником і першим моїм учителем малювання. Коли всі розходилися, мама давала легеньку вечерю й починалася розмова. Мені було цікаво слухати дорослих, а особливо о.Юрія. Запам’яталося також, що чай був дуже гарячим, але отець сьорбав його похапцем: напевно, це в нього ввійшло в звичку. Переночувавши, раненько, коли я ще спав, ішов. Усе це я добре пам’ятаю, ніби то було вчора…

Але повернемося до автобуса. Я підводжуся й прошу о.Юрія сідати на моє місце, але він не відгукується зовсім, ніби не чує й не знає мене. Я повторюю свою пропозицію, а він відходить геть і повертається спиною. Повна розгубленість. Приїхали ми до Львова, і я навіть не зауважив, як він кудись зник, швидко пішов.

Через якийсь час ми знову зустрілись в мами. Він мене насварив: коротко й з обуренням. Як я міг не здогадатися, що за ним слідкують? Чому не слухаю священника? Згодом зрозумів, що о.Юрій не хотів, щоб я потрапив під підозру: ЛДУПДМ(ЛАМ) уважали ідеологічним вишем і в нас був так званий перший відділ, через який проходили всі студенти й навіть професорсько-викладацький штат, тож моє навчання цілком могло закінчитись на самому початку.

Іван КРАВЧУК

ДОВІДКА: Отець Іван (Юрій) Янтух Чину святого Василія Великого був заарештований у час різдвяних свят 1948 року. 2 місяці він провів у “Тюрмі на Лонцького”, після чого утримувався у Пересильній тюрми №25.

Був депортований в Читинську область Росії, де працював на шахті. Невдовзі працював сторожем піонерського табору. Потім – виконував обов’язки простого робочого.

Після того, як в 1964 році отець Іван повернувся до України, він продовжив служити підпільно Служби Божі..

Джерело