Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святе воскресіння твоє славимо!

Мр 8,34 – 9, 1

Сьогодні, у третю неділю Великого посту, в половині духовної подорожі до воскресіння Христового, ми почитаємо Хрест Господній, виставлений для поклоніння, і співаємо: «Хресту Твоєму поклоняємось, Владико і святе воскресіння твоє славимо!» Вшанування хреста нагадує нам головну мету посту, що молитва, тілесний і духовний піст, покаяння, навернення, Сповідь і Причастя є лише середниками, які допомагають нам відновити зв'язок любові з Богом і мати певність участі в Божому Царстві. Хрест стає дороговказом у подорожі до Пасхи Христової. Це так само, як існують періодично вказівники на туристичних маршрутах, на дорозі, до історичних пам’яток, щоб можна було легко знайти їх. Ми віддаємо честь і шану Хрестові, бо на ньому відбулося наше спасіння. Хрест нерозривно пов'язаний з Ісусом. На це вказують слова молитви, якою вшановуємо хрест: поклоняючись хрестові, ми прославляємо Ісуса, Який приніс нам спасіння Своєю смертю й воскресінням відчинив вхід до неба.

Провести добре піст, означає з допомогою молитви, посту, Сповіді та Причастя очиститися з гріхів і наповнити себе Божою любов’ю, а любов у серці зроджує і дарує нам життя. Наше духовне народження до життя вічного відбулося на хресті, на якому Ісус з любові до людей помер, даруючи нам прощення гріхів. Звідси випливає, що Хрест є знаком Божої любові, а християнство є свідченням про невимовну любов Божу, яка виявляється в жертві Ісуса Христа на хресті. Життя християн є свідченням про Бога, Який є Любов’ю. Тому бути учнем Ісуса, за словами євангелиста Марка, означає іти за Христом, і жити подібно, як жив Він. Бог хоче, щоб ми жили Його життям, тобто любов’ю, тому апостол Павло пише, що «любов Бога влита в серця наші Святим Духом, що нам даний» (Рм 5,5).

Таким чином, вшанування хреста Господнього має ще одне важливе значення. Через смерть Ісуса на ньому він стає для нас джерелом духовної сили завдяки жертовній любові.

Жити цією любов’ю, даруючи себе іншим, – це наш особистий хрест, на якому ми вмираємо для свого егоїзму, не шукаємо свого, а бажаємо любові кожній людині, готові задля її добра усе знести і перетерпіти. Тому правдиве наше покаяння виражено в молитвах посту такими словами: ,,Подвиг посту – це для нас пора каяття і крок до здобування вічного життя – особливо ж, як простягнемо добродійну руку. Ніщо так не спасає душу, як допомога бідним; милостиня, поєднана з постом, вибавляє людину від смерті. Полюбімо її, бо немає їй рівні; вона достатня, щоб спасти душі наші”.

Ісус із любові до нас пожертвував Себе на хресті для нашого спасіння. Через хрест можемо пізнати Його любов, щоб вона привела нас до вічного щастя в Божому Царстві.

Одна дівчинка почула на проповіді слова священника: «Якщо хочете, щоб навернулася улюблена душа, то жертвуйте за неї свої терпіння». Вона бачила, як її мама часто плакала через вчинки батька. Прийшовши додому, дівчина пригорнула матір і сказала: «Мамо, заспокойся, вже не довго буде батько причиною твоїх сліз». Наступного дня під час обіду дочка взяла шматок хліба і чаю, більше нічого не хотіла. «Ти хвора?» – запитала стурбовано мати. «Hi», – відповіла донька. «Їж», – наказав батько. «Сьогодні не буду». Тато розгнівався і залишив її голодною.

Коли ввечері батько прийшов до хати, черговий раз сварився з мамою, довівши її до сліз. Наступного дня під час обіду дочка знову не їла нічого. Мати засумувала, а батько страшенно розгнівався і крикнув: «Я хочу, щоб ти їла!» «Ні, – відповіла дівчина твердо, – доки ти будеш поводитися так, що мама змушена плакати, я буду постити за твоє навернення». Батько опустив голову, посмутнів і вже нічого не говорив. Наступного дня він прийшов швидше з роботи і всіх сіли до вечері, із задоволенням споживали страви. Побачивши це, тато заплакав, підійшов до дитини, щиро обійняв її і промовив: «Ти, бідна мученице, чи так будеш завжди робити?», «Так, тату, так довго, аж до кінця свого життя». «Дорога дитино, – промовив зворушено батько, – даю тобі слово, що твоя мама вже не буде через мене плакати».

Коли дивитися на хрест у світлі любові, то побачимо його як знак солідарності Бога зі всіма, зокрема з терплячими, які переживають брак любові, поваги. Цю правду відображають молитви Великого посту: ,,Господи, хоч я сотворіння земнородне, але бувши твоєю подобою, насмілююся називати тебе, Сотворителя, моїм Отцем. Живучи, як блудний син, через гріх втратив я ласку синівства і, забувши твої дари, прогайнував багатство. Але ти, щоб мене не відректися, дозволив Своєму єдинородному Синові хрест і смерть тілесну за мене перетерпіти. Тож ущаслив мене, прийнявши наново до Себе, як свою власність, Чоловіколюбче”.

У молитвах перед третьою неділею посту часто присутні роздуми над долею блудного сина, які нагадують нам про безмежну любов Бога та про нас, що ми є синами й дочками небесного Отця. Через хрест Церква закликає всіх до щирості та жертовної любові, які чинять нас подібними до Христа. Заохочує провадити духовне життя як приятелювання, солідарність із Богом. Наслідуючи тим самим Ісуса, ми йдемо доброю дорогою до воскресіння, життя в Божій любові. Амінь.

о. Михайло Чижович, редемпторист

Джерело