Мардана треба перекласти на іврит

15 квітня Путін і президент Ірану Раїсі обговорили ситуацію на Близькому Сході. Як розповіли в Кремлі, Путін висловив сподівання, що «всі сторони виявлять розумну стриманість та не допустять нового витку конфронтації».

НАСПРАВДІ, жодної стриманості з боку, принаймні, російських пропагандистів, немає. (А те, що в них на язику – у Кремля на умі.) Їхня риторика відверто антиізраїльська та проіранська. 

Відомий Z-пропагандист Сергій Мардан у своїх передачах на «Соловьев LIVE» озвучує фактично весь проіранський наративний ряд.

«Іран – наш військово-політичний союзник».

«Іран прямо підтримав Росію у нашій війні. Тому ми бажаємо перемоги Ірану».

«Ми з нашими іранськими соратниками. Від слова «єдина рать», «єдине військо».

«Ізраїль має близько 200 ядерних боєголовок, а хто сказав, що у цих ідіотів не вистачить мозку їх застосувати».

«Взагалі було б непогано, щоб збили кілька американських літаків. І ізраїльських, безумовно».

Подібні тези бажано перекладати на іврит і відправляти в ізраїльські ЗМІ. А також в США. Напередодні розгляду у Конгресі питання допомоги Ізраїлю та Києву американцям, гадаємо, було б цікаво дізнатись з ким у росіян «єдина рать» і проти кого вона може виступити. 

А 18-20 квітня заступник голови МЗС Ірану буде перебувати в Росії. Свої пріоритети: Пхеньян і Тегеран – Москва розставляє вже відкрито.

Кремлю не потрібні ані мир, ані олімпійське перемир’я

Москва дала зрозуміти, що ставиться скептично до пропозиції президента Франції Макрона влаштувати перемир’я в Україні на час Олімпіади. Щобільше, спробувала перевести стрілки на Київ. «І президент, і наші військові звертали увагу, що, як правило, київський режим використовує такі ініціативи для спроб перегрупуватися, переозброїтися тощо. Це, звісно, ускладнює процес їхнього розгляду», – заявив офіційний речник Кремля Пєсков.

НАСПРАВДІ, чого варті різноманітні пропозиції перемир’я росіянам за понад два роки повномасштабного вторгнення в Україну, відомо давно. Напередодні Великодня у квітні 2022-го (коли вперше заговорили про перемир’я з нагоди свята), Путін заявив: «Велике свято об’єднує православних християн навколо високих моральних ідеалів і цінностей». 

І тоді ж росіяни обстріляли Одесу. В одній родині одразу загинуло три покоління – тримісячна дівчинка, її мама та бабуся. Батько малечі вижив лише тому, що в цей час вийшов до магазину за паскою. (Згодом і він загинув на фронті, куди пішов помститися за вбиту родину).

З того часу усі розмови про перемир’я (або взагалі про мир з росіянами) втратили будь-який сенс. Це підкреслив і секретар РНБО України Олександр Литвинов в інтерв’ю виданню The Economist. За його словами:

• Поступка територіями України в обмін на мир стане «жорстокою зрадою» щодо українців, які залишилися на ТОТ. Ще більше невинних людей буде вбито, ще більше буде кинуто до підвалів.
• Угода, укладена із затятим брехуном, може означати лише одне — він перегрупується, переозброїться і спробує досягти більшого через два-три роки. Наступного разу він не припуститься помилок, а підготує свою операцію набагато ретельніше.
• Перемога України зменшить, а не збільшить ризик конфронтації. З іншого боку, поразка України буде витлумачена як доказ того, що вторгнення працюють. Це призведе до ефекту доміно. Якщо агресія спрацює один раз, інші захочуть спробувати теж.
• Путін ще не відступив від своїх максималістських цілей — знищити українську державу і перетворити її на буферну зону. Нещодавнє оголошення РПЦ «священної війни» проти України лише наголошує на цій рішучості.
• Дуже важливо розуміти, що путінізм ще не завершив своєї еволюції. Він може стати ще гіршим. Якщо Захід не зупинить це, пізніше він заплатить ще більше, причому власними життями. Допомога Україні – це не благодійність.
• Першочерговим завданням України є отримання реальних гарантій безпеки. В ідеалі це означає членство в НАТО або укладання з США угоди про всеосяжну безпеку. Але домогтися цього у воєнний час буде непросто.

«Протягом останніх 300 років Росія була постійним викликом безпеки у цій частині світу. Було б чудово, якби ми змогли усунути цю загрозу хоча б на кілька поколінь», – вважає Литвиненко.

Київ не підпорядковується Вашингтону

15 квітня пропаганда жваво обговорювала публікацію в The Washington Post, в якій йдеться про те, що нібито у лютому на Мюнхенській безпековій конференції віце-президент США Камала Харріс закликала Україну припинити атаки на російські НПЗ. Бо, мовляв, це збільшить світові ціни на енергоносії та викликає дії Росії у відповідь. Однак президент України Зеленський буцімто відхилив цю рекомендацію, спричинивши роздратування у Білому домі.

У РФ вважають, що «Київ вже відкрито шантажує Вашингтон і вимагає грошей та зброї, й тому б’є по НПЗ».

НАСПРАВДІ, таким чином самі ж росіяни розвінчали власний наратив про «Вашингтон, який усім керує в Києві». Адже важко припустити (навіть, за російською логікою), що «українська маріонетка» може керувати «своїм заокеанським господарем».

При цьому в Москві намагаються не помічати, що і зі США і з Європи ледь не з весни 2022 року лунають офіційні заяви, що Україна сама вирішуватиме свою долю. І ніяких переговорів за її спиною бути не може. Жодної зміни риторики з того часу не відбулося.

Київ не підпорядковується Вашингтону. І сам  визначає свої цілі: як тактичні, так і стратегічні. І російські НПЗ в них, до речі, далеко не головні.  

Від «ухилянтів у ТікТок» до «нагородження жінок»

Президент Зеленський підписав закон про мобілізацію. Цю тему надалі «качатиме» з подвійною енергією пропаганда. 

Ще не встигли просохнути чорнила на підпису президента України, як Z-ресурси почали штампувати брехню. Наприклад, про «десятки українців, які кинули свої машини поблизу кордону з Молдовою».

НАСПРАВДІ, ще буде багато чого. Від «війни до останнього українця» та «Тиса стала Стіксом для не охочих воювати за інтереси Заходу» і до «ухилянтів у ТікТок» та «нагородження жінок у Харківській області, які здали своїх чоловіків у військкомат». 

Нещодавно така «новина» була про місто Лозова на Харківщині, де кілька жінок начебто розповіли владі про своїх чоловіків-ухилянтів, щоб їх відправили до ЗСУ, а за кілька днів один із них нібито загинув.

Цей фейк пройшов стандартний бойовий інформаційний шлях: від появи на маловідомих Telegram-каналах типу «Укропский фреш» до його перепосту «мільйонниками» на кшталт Подоляки. Але виявився настільки недолугим, що той же Подоляка його згодом прибрав. (Як й інші більш-менш відомі Z-ресурси).

Єдиною правдою про це фото полягала в тому, що воно дійсно з нагородження. Але не «жінок-ухилянтів», а учасників заходів зі збереження пам’яті полеглих захисників України. (Про що й свідчить відповідний пост Лозівської міської територіальної громади у Facebook).

Зараз, через підписання закону, мобілізаційний «ухил» різноманітних російських «подоляк» посилиться. Тому, нагадуємо: якщо ви помітили фейк, підозрілі сторінки, sms- та email-розсилки, повідомляйте про це у чат-бот Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки. Будемо цей «ухил» випрямляти разом. 

Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки

Джерело