Екологічна проповідь на V неділю Великого посту за Апостольським читанням

Екологічна проповідь на V неділю Великого посту за Апостольським читанням

Євр. 321 зач., 9, 11-14

Слава Ісусу Христу!

Дорогі брати і сестри!

В апостольському читанні сьогоднішньої неділі чуємо послання до євреїв, у якому основне місце посідає постать Ісуса Христа як Божого Сина, Який, ставши людиною, приніс себе в жертву.

Сьогодні важливо застановитись на змісті та значенні жертви Спасителя. Це потрібно для того, щоб якнайкраще підготуватися до події Воскресіння Христового, до якого всі наближаємося. Щоб відкупити та спасти людину, Ісус іде на страждання та добровільну смерть, і Його жертва, яка відбулася один раз, триває та має вплив на наших сучасників і на прийдешні покоління. Уприсутнення її відбувається кожного разу на Божественній Літургії та є центром життя в Христі усіх поколінь. Христова хресна жертва дає кожному з нас можливість «очистити наше сумління від мертвих діл» (Євр 9, 14), щоби служити живому Богові. Очистивши власне сумління, яке є «центром людини, святилищем, у якому вона є сама з Богом і де Його голос промовляє» (Радість і надія, 16) та приступивши до Сповіді, станемо здатними розрізняти, що добре, а що погане, що корисне, а що шкідливе. Саме стан сумління в результаті визначає наші вчинки перед Богом, людьми та всім сотвореним світом. Абсолютною є істина, що неможливо чинити лихі вчинки й одночасно служити Творцеві.

У контексті повномасштабної війни росії проти України, з урахуванням нових викликів і наслідків, Великий піст є доброю нагодою глянути на поняття гріха, навернення та покаяння в ширшому розумінні та з іншого ракурсу. Слід розуміти, що разом з державними інституціями ми є співвідповідальними за стан довкілля, енергетики, природних ресурсів, які безпосередньо залежать від рішень та способу життя кожного з нас. Наші повсякденні вчинки та культура поведінки посилюють або послаблюють міцність держави в боротьбі з агресором. Розуміючи це, Церква не стоїть осторонь сучасних викликів, зокрема енергетичних, та закликає до екологічного навернення, щоб кожен міг зробити свій внесок у збереження важливих для держави ресурсів, ощадливо їх використовуючи. Стимулюючим фактором до екологічного навернення є усвідомлення принципу спільного добра та спільного призначення благ, про які говорить Папа Франциск в екологічній енцикліці «Cлавен будь».

Зокрема, Папа тлумачить спільне добро як вияв поваги до людини з її невід’ємними правами та потребами, для задоволення яких необхідні соціальний мир, стабільність та безпека. Суспільство та держава зобов’язані захищати спільне добро. Святий Іван Павло II навчав: «Господь дав землю всьому людському роду для підтримання життя всіх, не виключаючи і не даючи нікому переваг» (Cлавен Будь, 72).

Людина особисто може та повинна долучитися до подолання екосоціальних викликів війни та енергетичної кризи, оскільки це позначиться на загальнодержавних зусиллях. Бережливе ставлення до Божих природних дарів і кожен заощаджений кіловат чи навіть й ват електроенергії – це вияв справжньої християнської віри у Творця і Спасителя.

Щоб усе це осягнути, потрібно просити в Бога про чисте та зріле сумління, розкаяння і навернення та спрямування на дорогу життя в Бозі – життя в гармонії з усім Його створінням.

Підготував о. Михайло Неїжмак, референт Бюро УГКЦ з питань екології Донецького екзархату.

 

Проповідь підготовлена в рамках Великопосної ініціативи «Екологічне навернення для порятунку створіння» 2024 р.

Джерело