У празник святого влкмч. Юрія Переможця, єпарх Сокальсько-Жовківський Кир Михаїл очолив святкове богослужіння у храмі Св. Арх. Михаїла с. Бутини, з нагоди празника св. Юрія, яке колись святкували у місцевій каплиці, спорудженій на його честь у 1875 році.

Архиєрей звернувся до парафіян і гостей храму із духовним словом, у якому склав подяку Господеві і всім присутнім за нагоду спільно молитися.

«Святкуємо памʼять чудотворця, який зробив безліч чудес не тільки на початку християнства, але і чинить дотепер.» – владика Михаїл.

 

Цитуючи Катехизм, єпископ наголосив: «Церква навчає нас вірити і любити навіть тоді, коли ми терпимо. Церква уприсутнює віру в Бога, який сотворив світ і ним управляє.

Ми віримо вірою, якою вірив апостол Петро, який прийняв ключі і владу пасти Боже стадо. Він присягав Христові тричі і сам упевнився, що його покликання полягає у вірності».

СВІТЛИНИ

Пригадуючи часи Української Греко-Католицької Церкви у підпіллі, Архиєрей поділився двома пережитими подіями, у яких вбачав Божий провід.

В часи, коли владика Михаїл був кандидатом до священства і богослужіння відбувалися в приватних помешканнях, одного разу в часі перебування вірних надійшла поліція. «Нас було десь 12, а їх 5 (працівників поліції). Я був наражений на небезпеку приписання антирадянської позиції. В тому часі я був кандидатом до священства і внутрішній голос штовхнув піти з оселі. Я попри всіх вийшов з кімнати, зійшов сходами, вийшов з подвірʼя і скрився у вулицях Львова.» – ділиться пережиттям владика.

Також єпископ пригадав інший момент, у якому ділиться, як наша Церква має право, щоб в ній діялись чуда і вважає нагородою для себе через Божі знаки в житті: «Коли собор св. Юра у Львові був у руках православних, але вже був відкритий рух для передання греко-католикам ми стояли на площі перед собором, домагаючись правди. Певно, що у цей час нас штовхали і мені не мало дісталось, проте минув час і наші старання, віра і молитва, були оцінені Богом.

У цьому соборі відбулися перші архиєрейські свячення свячення після підпілля, які отримав я».

Проповідник закликав вірити не тоді, коли хворіємо і молитися не тоді, коли важко. 

Господь дивиться у наше серце,  як ми сприймаємо світ, створіння і людину. 

«Святий Юрій осягнув славу через терпіння і після терпінь продовжує взаємодіяти з Богом. Нашим завданням є не тільки вірити, що є Бог, а любити Бога і ближнього, не жаліючи себе і свого часу, бути великодушними і терпеливими.

Признаймо Бога з довірʼям і просімо сили з великим довірʼям, яке мав влкмч. Юрій, пережити час війни, який сьогодні всіх нас зріднив.” – завершив владика Михаїл.

 

Після богослужіння Архиєрей наголосив, що радий можливістю розділити радість християнського дня: «Ми чудом воскресили Церкву і наповнюємо її. Ісус Христос казав – “Я вас не покину”. Просімо у Бога ласки, щоб з Його допомогою перейти труднощі і увійти в радість, яку нам дає Господь».

Спогадами про перші кроки відновлення богослужінь після легалізації УГКЦ поділився о. Володимир Юськів.

Адміністратор парафії о. Володимир Годісь подякував владиці Михаїлу, за присутність, Боже слово і благословення, а також за його старання і опіку над парафіями нашої єпархії.

Після молитви у храмі Архиєрей з духовенством звершили молитву у каплиці св. Юрія (присілок Шишаки), у якій на сьогоднішній день завершують богослужіння священники місцевої громади ПЦУ.

 

Довідка про каплицю св. Юрія

Дерев’яна богословська каплиця “з відпустом” у Шишаках починає згадуватися в шематизмах з 1914 року, а в шематизмах 1930-х рр. її називають Св. Георгія (Юрія) і подають рік будівництва – 1875-й.

” У ліс біля колишнього присілку села Бутини Шишаки, за легендою, до кринички приходив часто монах Петро Ратенський, пізніший митрополит Київський (помер 1326 року).

Через якийсь час поставили над криничкою каплицю.

Коли вона від старості похилилася, власниця села Бутин Людвика Незабитовська власним коштом вибудувала над криничкою нову дерев’яну каплицю.

Вона стояла зачиненою від 1962 до 1989 років і частково знищена. Після 1989 року повністю відновлена.

До східної стіни будівлі прибудована відкритого типу каплиця.”

Громик В. Дерев’яні церкви Львівської області. – Львів, 2014. – С. 262.

Пресслужба єпархії

 

 

 

Джерело